Загальні засади застосування податкової застави регулюються главою 9 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), зокрема статтями 88-90 та 93. Процедуру застосування податкової застави органами доходів і зборів затверджено наказом Міндоходів від 10.10.2013 № 572 «Про затвердження Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за № 1841/24373.
Право податкової застави виникає згідно з Кодексом та не потребує письмового оформлення. Право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків. Податкова застава застосовується при наявності у платника податків податкового боргу на суму, що перевищує 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340 гривень). Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. Податкова застава рухомого майна реєструється у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, нерухомого майна – у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Податкова застава припиняється при повному погашенні податкового боргу, визнанні податкового боргу безнадійним, за рішенням суду у межах процедур банкрутства, отриманні платником податків рішення відповідного органу про скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов’язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.
Таким чином, на даний час Міндоходів врегульовано нормативно-правове поле з питань застосування органами доходів і зборів податкової застави. У разі виникнення законодавчих підстав Міндоходів забезпечить внесення відповідних змін до процедури застосування податкової застави.