Щодо відповідальності платників податків за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов’язань. (стаття 57, 263 Податкового кодексу України)

Органом ДПС проведена перевірка ДК «….», яка здійснює видобуток вуглеводневої сировини та відповідно до ст. 256 Податкового Кодексу України (далі – ПКУ) є платником рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні, а також плати за користування надрами, та встановлено, що підприємством несвоєчасно сплачено узгоджене податкове зобов'язання по платі за користування надрами для видобування корисних копалин за 2 квартал 2011 року.

Зазначені обставини стали підставою для прийняття органом ДПС податкового повідомлення-рішення, яким застосовано штрафну санкцію за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов’язання.

         Київський апеляційний адміністративний суд, як і суд першої інстанції, підтримав правову позицію податкового органу, та вказав, що податковий орган, застосовуючи штрафну санкцію діяв виключно в межах Податкового кодексу України, а саме:

- відповідно до пп. 263.1.1 п. 263.1 ст.263 ПКУ платниками плати за користування надрами для видобування корисних копалин є суб'єкти господарювання, у тому числі громадяни України, іноземці та особи без громадянства, зареєстровані відповідно до закону як підприємці, які набули права користування об'єктом (ділянкою) надр на підставі отриманих спеціальних дозволів на користування надрами (далі - спеціальний дозвіл) в межах конкретних ділянок надр з метою провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин, у тому числі під час геологічного вивчення (або геологічного вивчення з подальшою дослідно-промисловою розробкою) в межах зазначених у таких спеціальних дозволах об'єктах (ділянках) надр.

Згідно з пп. 263.11.1 п. 263.11 ст. 263 ПКУ, платник плати за користування надрами для видобування корисних копалин до закінчення визначеного розділом II Податкового кодексу граничного строку подання податкових розрахунків за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу, подає за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, податкові розрахунки з плати за користування надрами для видобування корисних копалин органу державної податкової служби: за місцезнаходженням у межах території України ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини; за місцем обліку платника у разі розміщення ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.

Згідно з п. 263.12 ст. 263 ПКУ, платник протягом десяти календарних днів після закінчення граничного строку подання податкового розрахунку за податковий (звітний) період сплачує податкові зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин у сумі, визначеній в розрахунку з плати, поданому ним органу державної податкової служби.

Підпунктом 14.1.265 п. 1 ст. 14 ПКУ встановлено, що штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Статтею 126 Податкового кодексу встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з акту перевірки позивач не виконав вимоги податкового законодавства щодо своєчасної сплати податкового зобов'язання з плати за користування надрами та затримав сплату податку  на 67 днів.

Після детального з'ясування обставин у справі та системного аналізу законодавства України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, оскільки при проведенні перевірки та прийнятті податкового повідомлення-рішення податковий орган діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Податковим кодексом та іншими законами України.