ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
ВИТЯГ
18.02.2011р. № 3237/6/17-0316
Г.
Про розгляд звернення
Державна податкова адміністрація України розглянула Ваше звернення, яке надійшло *** щодо питань оподаткування земельних ділянок садівницьких товариств і повідомляє таке.
Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України від 25.10.01 №2768-ІІІ (далі – Земельний Кодекс), а справляння плати за землю – розділом ХІІІ Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2756-VI (далі – Податковий Кодекс).
Відповідно до статті 206 Земельного Кодексу використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати і визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники землі та землекористувачі, крім орендарів, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Об’єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності. Платником земельного податку (платником) є власник земельних ділянок, земельних часток (паїв) землекористувач (статті 269-270 Податкового Кодексу).
Статтею 35 Земельного Кодексу визначено, що громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.
Громадяни – члени садівницького товариства мають право приватизувати земельну ділянку, така приватизація здійснюється без згоди на те інших членів цього товариства.
Землі загального користування садівницького товариства є його власністю, до них належать земельні ділянки, зайняті захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами та іншими об’єктами загального користування. Використання земельних ділянок садівницьких товариств здійснюється відповідно до закону та статутів цих товариств.
Згідно зі статтею 116 Земельного Кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених Земельним Кодексом, або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним Кодексом.
Статтею 121 Земельного Кодексу встановлено, що громадянам України можуть безоплатно передаватись земельні ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва у розмірі не більше 0,12 гектара.
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (стаття 286 Податкового Кодексу). Юридичні особи самостійно обчислюють суму податкового зобов’язання щодо земельного податку в порядку та за ставками, визначеними Податковим Кодексом
У статті 126 Земельного Кодексу зазначено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що засвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою (державний акт), та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення та державної реєстрації договору оренди.
Якщо земельні ділянки приватизовані громадянами – членами садівничого товариства і кожен громадянин отримав документ, що засвідчує право на земельну ділянку (державний акт), такі громадяни, крім тих, кому надано пільги із земельного податку згідно зі статтею 281 Податкового Кодексу, самостійно будуть сплачувати земельний податок до бюджету. За земельні ділянки загального користування, які перебувають у власності товариства, земельний податок до бюджету сплачуватиметься товариством.
Відповідно до статті 281 Податкового Кодексу не справляється плата за земельні ділянки у межах граничних норм, встановлених Земельним кодексом, із інвалідів I і II груп, громадян, які виховують трьох і більше дітей, пенсіонерів, а також інших осіб, що користуються пільгами відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Якщо власником землі чи користувачем земельних ділянок, наданих для ведення садівництва, є садівницьке товариство і члени товариства не оформили право на свою земельну ділянку, то таке товариство буде платником земельного податку до бюджету (включаючи земельні ділянки загального користування).
Ставки податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких проведено відповідно до статті 274 Податкового Кодексу, встановлюються у розмірі 1 відс. від їх нормативної грошової оцінки.
Статтею 275 Податкового Кодексу встановлюються ставки податку за земельні ділянки, розташовані в межах населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено відповідно до чисельності населення.
Податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів), зайняті житловим фондом, автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, які використовуються без отримання прибутку, гаражно-будівельними, дачно-будівельними та садівницькими товариствами, індивідуальними гаражами, садовими і дачними будинками фізичних осіб, а також за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими та іншими будівлями і спорудами, справляється у розмірі 3 відс. суми земельного податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 275 цього розділу.
Статтею 277 Податкового Кодексу передбачено ставки податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено, надані садівницьким товариствам, в тому числі зайняті садовими та (або) дачними будинками фізичних осіб, встановлюється у розмірі 5 відс. від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.
Враховуючи зазначене, ставка земельного податку залежить від місця розташування земельної ділянки, а саме: в межах населеного пункту або за межами.
Заступник Голови Комісії з проведення
реорганізації ДПА України,
в.о. першого заступника Голови ДПА України С.І. Лекарь