10.07.09 № 14453/7/15-0617
Державні податкові адміністрації
в Автономній Республіці Крим,
областях, мм. Києві та Севастополі
Про особливості справляння
ресурсних та інших платежів
По ресурсним та іншим платежам
1. По збору за забруднення навколишнього природного середовища.
У зв’язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України від 26 грудня 2008 року №835-VI “Про Держаний бюджет України на 2009 рік”, далі - Закон №835-VI, Закону України від 17 вересня 2008 року №515-VI „Про внесення змін до деяких законів України щодо поводження з радіоактивними відходами”, далі - Закон №515-VI, Кабінетом Міністрів України постанови від 3 грудня 2008 року №1050 “Про внесення змін до Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору”, далі - постанова №1050, якою внесено зміни до Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 року №303, із змінами і доповненнями, далі - Порядок №303, відбулися зміни в порядку обчислення збору за забруднення навколишнього природного середовища (за текстом - збір) та подання податкової звітності й сплати збору.
Законом №515-VI який набрав чинності з 1 січня 2009 року внесено зміни: до пункту „г” статті 41; частини першої та абзацу першого частини другої статті 44; частини четвертої статті 46 та пункту „а” частини другої статті 47 Закону України від 25 червня 1991 року №1264-XII „Про охорону навколишнього природного середовища”, із змінами і доповненнями, далі - Закон №1264-XII та частини першої статті 52 Закону України від 8 лютого 1995 року №39/95-ВР „Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку” (із змінами і доповненнями) та статті 4, абзацу сьомого частини першої статті 6 та абзацу десятого частини третьої статті 10 Закону України від 30 червня 1995 року №255/95-ВР „Про поводження з радіоактивними відходами”, із змінами і доповненнями, далі - Закон №255/95-ВР.
Відповідно до цих змін з 1 січня 2009 року збір встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище і розміщення відходів, утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) (обчислюється пропорційно обсягу та активності радіоактивних відходів, а також для експлуатуючої організації ядерних установок атомних електростанцій - на основі показників виробництва електричної енергії за певний період, для інших суб’єктів діяльності у сфері використання ядерної енергії, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, - пропорційно активності радіоактивних матеріалів, та стягується одночасно з їх придбанням) та тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками (обчислюється пропорційно терміну зберігання радіоактивних відходів понад встановлений строк з урахуванням їх обсягу та активності) (ст. 44 Закону №1264-XII, п.2 ст. 1 ч.1 Закону №515-VI).
Так, Законом №515-VI розширено коло платників збору, а саме, доповнено суб’єктами господарювання (виробниками), які проводять господарську діяльність у сфері використання ядерної енергії та поводження з радіоактивними відходами на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони та здійснюють:
утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені), зокрема, це експлуатуючі організації ядерних установок атомних електростанцій та інші суб’єкти діяльності у сфері використання ядерної енергії, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України;
тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад встановлений строк, зокрема, це виробники радіоактивних відходів.
Також Законом №515-VI розширено об’єкти обчислення збором, а саме:
для експлуатуючих організацій ядерних установок атомних електростанцій - це обсяги та активність радіоактивних відходів, а також показники виробництва електричної енергії за певний період;
для інших суб’єктів діяльності у сфері використання ядерної енергії, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України - це активність радіоактивних матеріалів на момент їх придбання;
для виробників радіоактивних відходів - це обсяги та активність радіоактивних відходів, що зберігаються пропорційно терміну зберігання радіоактивних відходів понад встановлений строк (ст. 44 Закону №1264-XII, п.2 ст. 1 ч.1 Закону №515-VI).
Статтею 4 Закону №255/95-ВР передбачено, що кошти від збору, що справляються за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками, спрямовуються до Державного фонду поводження з радіоактивними відходами (далі - Фонд), який є складовою частиною Державного бюджету України, та мають постійне (багаторічне) бюджетне призначення. Порядок визначення розміру збору, що справляється за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені)
та тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками, а також порядок використання коштів Фонду встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядком №303 встановлено нормативи збору, а також деталізовано норми щодо об’єктів обчислення збором, порядку подання платниками податкових розрахунків й сплати збору. Так, до Порядку №303 постановою №1050 внесено зміни, якими передбачено, що базовий податковий (звітний) період збору дорівнює календарному кварталу, і з 1 січня 2009 року платники збору мають звітувати та сплачувати збір за новими правилами, а саме:
платники збору складають податкові розрахунки за формою, затвердженою центральним органом державної податкової служби, наростаючим підсумком за квартал, півріччя, дев’ять місяців та рік і подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до органів державної податкової служби:
1) за місцем знаходження стаціонарних джерел забруднення - у разі здійснення викидів стаціонарними джерелами забруднення та скидів;
2) за місцем знаходження спеціально відведених для розміщення відходів місць чи об’єктів - у разі розміщення відходів;
3) за місцем перебування платника збору на податковому обліку - у разі здійснення викидів пересувними джерелами забруднення.
Якщо місце подання податкових розрахунків не збігається з місцем перебування на податковому обліку підприємства, установи, організації, громадянина - суб’єкта підприємницької діяльності, яким в установленому порядку видано дозвіл на викиди, спеціальне водокористування та розміщення відходів, до органу державної податкової служби, в якому такі підприємство, установа, організація, громадянин перебувають на обліку, подаються протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, копії відповідних податкових розрахунків (п.9 Порядку №303).
Платники збору протягом десяти календарних днів, що настають після граничного строку подання податкового розрахунку, сплачують збір:
1) за місцем знаходження стаціонарних джерел забруднення - у разі здійснення викидів стаціонарними джерелами забруднення та скидів;
2) за місцем знаходження спеціально відведених для розміщення відходів місць чи об’єктів - у разі розміщення відходів;
3) за місцем перебування платника збору на податковому обліку - у разі здійснення викидів пересувними джерелами забруднення (п.10 Порядку №303).
Тобто, при здійсненні викидів та скидів стаціонарними джерелами забруднення платники збору мають подавати податкові розрахунки та сплачувати збір за місцем знаходження стаціонарних джерел забруднення; при розміщенні відходів платники збору мають подавати податкові розрахунки та сплачувати збір за місцем знаходження спеціально відведених для розміщення відходів місць чи об’єктів. Зауважимо, що для пересувних джерел забруднення місце подання податкових розрахунків й сплати збору не змінилося.
При цьому, звертаємо увагу, що розмір збору, який справляється у разі відсутності у платника збору затверджених у встановленому порядку лімітів скидів та розміщення відходів чи допущення понадлімітних обсягів скидів та розміщення відходів, збільшено з 5-тикратного на 10-тикратний (п.8 Порядку №303). Інші зміни, які внесені до Порядку №303, мають регулятивний характер.
Постанова №1050 набрала чинності з 1 січня 2009 року.
Разом з тим, повідомляємо, що складання та подання платниками остаточних річних звітних (нових звітних, уточнюючих) податкових розрахунків за 2008 рік та сплата збору за цими розрахунками має здійснюватися відповідно до норм пунктів 9 і 10 Порядку № 303, які діяли до набрання чинності постанови №1050.
Перший податковий (звітний) період, починаючи з якого платники повинні подавати податкові розрахунки та сплачувати збір в умовах змін, передбачених постановою №1050 - І квартал 2009 року.
Щодо граничних термінів подання податкового розрахунку збору та сплати збору:
за I квартал 2009 року - 12 травня 2009 року, і відповідно граничний термін сплати збору - 20 травня 2009 року;
за півріччя п.р. - 10 серпня 2009 року та 19 серпня 2008 року;
за 9 місяців - 9 листопада 2009 року та 19 листопада 2009 року;
за 2009 рік - 9 лютого 2010 року та 19 лютого 2010 року.
В частині порядку визначення податкових зобов’язань зі збору за квартал, півріччя, дев’ять місяців і 2009 рік, то він залишається незмінним та здійснюється згідно з Порядком №303, зокрема, платники збору при обчисленні податкових зобов’язань зі збору мають застосовувати механізм індексації нормативів збору шляхом добутку значень проіндексованих нормативів збору у попередньому році на коефіцієнт індексу споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік.
Норма відносно визначення значень проіндексованих нормативів збору у 2007 році залишається незмінною, а саме ці нормативи обчислюються шляхом добутку базових нормативів збору, затверджених додатком 1 до Порядку №303 (з урахуванням коефіцієнту 2,373), та коефіцієнту індексу споживчих цін (індексу інфляції) за 2006 рік - 1,116.
Разом з цим, із запровадженням з 1 січня 2008 року нового механізму індексації нормативів збору надавалися роз’яснення з питання визначення значень проіндексованих нормативів збору у 2008 році, які залишаються чинними, а саме, починаючи з 2008 року для визначення проіндексованих нормативів збору у поточному році застосовуються значення проіндексованих нормативів збору у попередньому році, а не базових нормативів збору, як це було раніше. Значення проіндексованих нормативів збору у 2007 році індексуються на коефіцієнт індексу споживчих цін (індекс інфляції) за 2007 рік - 1,166 для визначення проіндексованих нормативів збору у 2008 році.
Згідно з інформацією, яка розміщена на веб-сайті Державного комітету статистики України (www.ukrstat.gov.ua), величина індексу споживчих цін (індексу інфляції) у 2008 році (грудень до грудня попереднього року) становить 122,3 відсотка.
У зв’язку з цим, при обчисленні податкових зобов’язань зі збору за квартал, півріччя, дев’ять місяців і 2009 рік платники збору мають застосовувати механізм індексації нормативів збору, як у 2008 році, зокрема, значення проіндексованих нормативів збору у 2008 році індексуються на коефіцієнт індексу споживчих цін (індекс інфляції) за 2008 рік - 1,223 для визначення проіндексованих нормативів збору у 2009 році.
Щодо порядку зарахування коштів збору до бюджету, повідомляємо.
Відповідно до частини четвертої статті 46 Закону №1264-XII кошти від збору розподіляються між місцевими (сільськими, селищними, міськими), обласними та республіканським Автономної Республіки Крим, а також Державним фондами охорони навколишнього природного середовища у співвідношенні відповідно 20, 50 і 30 відсотків, а між Київським, Севастопольським міськими та Державним фондами охорони навколишнього природного середовища - у співвідношенні 70 і 30 відсотків.
У 2009 році Законом №835-VI встановлено порядок розподілу надходжень збору за забруднення навколишнього природного середовища між спеціальним фондом Державного бюджету України та спеціальним фондом відповідних місцевих бюджетів, як визначено частиною четвертою статті 46 Закону №1264-XII, крім надходжень від збору за забруднення навколишнього природного середовища, що справляються за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками.
Так, до джерел формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2009 рік у частині доходів (п.20 статті 6 Закону №835-VI) віднесено 30 відсотків збору, а 70 відсотків збору є джерелом формування спеціального фонду відповідних місцевих бюджетів згідно із законодавством (п.5 статті 48 Закону №835-VI). Також джерелом формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2009 рік у частині доходів від збору за забруднення навколишнього природного середовища, що справляються за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками є 100 відсотків цього збору. Відповідно до п. 11 Порядку №303 платники перераховують суми збору одним платіжним дорученням на рахунки, відкриті в територіальних органах Державного казначейства, які здійснюють розподіл цих коштів у співвідношенні, визначеному законом.
2. По збору за спеціальне використання лісових ресурсів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2006 року № 174 „Про плату за використання лісових ресурсів” встановлено, що з 1 січня 2007 року наростаючим підсумком проводиться щорічна індексація нормативів збору за спеціальне використання лісових ресурсів згідно з формулою, визначеною постановою Кабінету Міністрів України від 6 листопада 2003 року № 1735 "Про проведення індексації нормативів плати (збору) за використання природних ресурсів" (далі - постанова № 1735).
Постановою № 1735 визначена наступна формула індексації нормативів:
Ні = Нп х Іц/100,
де Ні - проіндексований норматив плати (збору) у поточному році, гривень за 1 куб. метр (1 тонну; 1 кілограм; 1 грам);
Нп - норматив плати (збору) у попередньому році, гривень за 1 куб. метр (1 тонну; 1 кілограм; 1 грам);
Іц - індекс цін виробників промислової продукції у попередньому році, відсотків.
Під час проведення індексації базовими вважатимуться значення нормативів збору на 31.12.2006 р., а для нововведених нормативів – на 31 грудня року їх запровадження.
У 2007 році, відповідно до постанов № 174 та № 1735, застосовувалися проіндексовані нормативи збору, а саме нормативи проіндексовані на індекс цін виробників промислової продукції який, за розрахунками Державного комітету статистики України, становив у 2006 році 114,1% (лист Держкомстату України від 16.01.07 № 11/1-8/12).
При обрахуванні сум збору за спеціальне використання лісових ресурсів за 2008 рік, відповідно до постанов № 174 та № 1735, „до нормативів збору у попередньому році”, а саме, до нормативів проіндексованих у 2007 році, застосовується „індекс цін виробників промислової продукції у попередньому році” який, за розрахунками Державного комітету статистики України у 2007 році становив 123,3% (лист Держкомстату України від 18.01.08 № 11/3-8/9).
Так, наприклад, нормативи збору першого розряду такс першого лісотаксового поясу за 1 м3 ділової великої деревини сосни у 2006, 2007 та 2008 році становлять:
грн.
| 2006 рік | 2007 рік | 2008 рік |
| Норматив, який затверджено постановою № 44 - 51,22 = | Норматив збору у попередньому 2006 році (а саме норматив, який затверджено постановою № 44 - 51,22 Х на індекс цін виробників промислової продукції у 2006 році - 114,1% / 100 = | Норматив збору у попередньому 2007 році (а саме: норматив, який затверджено постановою № 44 - 51,22 Х індекс цін виробників промислової продукції у 2006 році 114,1%/100) 58,44 Х індекс цін виробників промислової продукції у 2007 році - 123,3% / 100 = |
| 51,22 | 58,44 | 72,06 |
Статтею 82 Закону України від 26 грудня 2008 року „Про Державний бюджет України на 2009 рік” визначено, що у 2009 році застосовуються нормативи збору за спеціальне використання лісових ресурсів, які діяли у 2008 році.
Таким чином, у 2009 році при обрахуванні сум збору за спеціальне використання лісових ресурсів застосовуються нормативи збору, які діяли у 2008 році, а саме до базових нормативів збору застосовуються індекси цін виробників промислової продукції: у 2006 році - 114,1% (лист Держкомстату України від 16.01.07 № 11/1-8/12); у 2007 році - 123,3% (лист Держкомстату України від 18.01.08 № 11/3-8/9).
3. Збір за спеціальне водокористування
В листі встановлені наступні скорочення:
Закон України від 26 грудня 2008 року № 835-VI “Про Державний бюджет України на 2009 рік” – Закон № 835;
Закон України від 3 червня 2008 року № 309-VI „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” – Закон № 309;
Закон України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, із змінами та доповненнями, – Закон № 2181;
Закон України від 25 грудня 2008 року № 798-VІ „Про внесення змін до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" – Закон № 798;
Водний кодекс України, із змінами та доповненнями, – Кодекс;
Постанова Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1999 року № 1494 “Про затвердження Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту” – Постанова № 1494;
Наказ Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 01.10.1999 року № 231/539/118/219 “Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту”(із змінами та доповненнями) - Інструкція № 231/539/118/219;
Наказ ДПА України від 23.12.08 р. № 802 “Про затвердження форм податкових розрахунків збору за спеціальне водокористування в частині використання води” – Наказ № 802.
З метою правильності адміністрування збору за спеціальне водокористування повідомляємо наступне.
І. Щодо особливостей адміністрування збору за спеціальне водокористування у 2009 році.
Статтею 10 Закону № 835 установлено, що у 2009 році до нормативів, затверджених у додатках № 1 та № 2 до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", що належать до абсолютних, застосовується коефіцієнт 1,439. Теж саме передбачено пунктом 81 розділу П „Прикінцеві положення” Закону № 309 із доповненнями внесеними Законом № 798.
Пунктом 8 розділу П „Прикінцеві положення” Закону № 309 запроваджено нормативи збору за спеціальне водокористування в частині використання поверхневих та підземних вод згідно з додатком № 2 до цього Закону, який є його невід'ємною частиною. З метою зменшення навантаження на населення за споживання води, опалення тощо Законом № 309 встановлено понижуючі коефіцієнти:
до нормативів збору за спеціальне водокористування в частині використання поверхневих вод басейнів річок та підземних вод підприємствами житлово-комунального господарства застосовується коефіцієнт 0,3;
для теплоелектростанцій з прямоточною системою водоспоживання збір за обсяг поверхневої води, пропущеної через конденсатори турбін для охолодження конденсату, обчислюється із застосуванням коефіцієнта 0,005.
Порядок обчислення i сплати збору за спеціальне водокористування у 2009 році не змінюється.
Таким чином, при обчисленні податкових зобов’язань зі збору за спеціальне водокористування за перший квартал, півріччя, 9 місяців і 2009 рік платники повинні застосовувати нормативи збору за спеціальне водокористування згідно з додатком № 2 до Закону № 309 та статтею 10 Закону № 835 із застосуванням коефіцієнту 1,439.
Єдиною розбіжністю між нормативами запровадженими Законом № 309 та нормативами введеними Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VІ „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” є те, що з початку 2008 року для виробників напоїв норматив збору за спеціальне водокористування в частині використання поверхневих та підземних вод, які входять до складу напоїв, складав:
| поверхневої 2 гривні за 1 куб. метр |
а після набрання чинності Закону № 309 для виробників напоїв норматив збору за спеціальне водокористування в частині використання поверхневих та підземних вод, які входять до складу напоїв, складає:
поверхневої 3 гривні за 1 куб. метр
підземної 3,5 гривні за 1 куб. метр.
Платники збору за спеціальне водокористування подають органам державної податкової служби розрахунки збору, базовий податковий (звітний) період для якого дорівнює календарному кварталу, протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, за своїм місцем податкової реєстрації (місцем перебування на податковому обліку в органах державної податкової служби), а збір сплачують протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну подання розрахунку збору, за місцем податкової реєстрації (місцем перебування на податковому обліку в органах державної податкової служби).
Розрахунок збору за користування водами для потреб водного транспорту за I квартал не подається.
Граничним терміном подання податкового розрахунку збору за I квартал 2009 року є 12 травня 2008 року, а граничним терміном сплати збору - 20 травня 2009 року; за півріччя п.р., відповідно, 10 серпня 2009 року та 19 серпня 2009 року; за 9 місяців - 9 листопада 2009 року та 19 листопада 2009 року; за 2009 рік - 9 лютого 2010 року та 19 лютого 2010 року.
ІІ. Щодо порядку справляння збору за спеціальне водокористування підприємствами - виробниками напоїв
З метою запровадження єдиної системи класифікації та кодування техніко-економічної інформації з урахуванням міжнародних стандартів на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 4 травня 1993 року № 326 «Про Концепцію побудови національної статистики України та Державну програму переходу на міжнародну систему обліку і статистики», наказом Держстандарту України від 30.12.97 № 822 затверджено Державний класифікатор продукції та послуг ДК 016-97 (далі – Класифікатор), який призначено для використання органами центральної та місцевої державної виконавчої влади, фінансовими органами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні.
Розділом 15 «Продукція харчової промисловості» Класифікатору визначено групу 15.9 «Напої» та перелік продукції, що входить до складу цієї групи.
Оскільки на сьогодні відсутні спеціальні методичні вказівки щодо розрахунку обсягів води, що входить до складу напоїв та нормативні документи щодо визначення складу напоїв, рекомендуємо до прийняття відповідних нормативних документів для визначення складу напоїв (крім спирту) використовувати лист Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України від 12.03.08 №29/1-11.2/1641-ЕП, який підготовлено відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, з урахуванням норм Гармонізованої системи опису та кодування товарів.
Відповідно до цього листа, основами для приготування напоїв можуть розглядатись безалкогольні або алкогольні продукти (крім продуктів, заснованих на запашних речовинах), використовувані для виробництва різних безалкогольних або алкогольних напоїв. До складу цих продуктів можуть входити цілком чи частково ароматизувальні інгредієнти, рослинні екстракти, соки, консерванти, замінники цукру чи інші хімічні речовини, що визначають даний напій. Напій одержують з такого продукту шляхом простого розведення його водою, вином або спиртом з доданням чи без додання цукру або газоподібного діоксиду вуглецю.
Відповідно до Національного класифікатору України «Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2005», затвердженого наказом Держстандарту України від 26.12.05 № 375 (із змінами і доповненнями) під готовою промисловою продукцією розуміється продукція, процес перероблення якої завершено.
Таким чином, з метою розрахунку збору за спеціальне водокористування в частині використання води, що входить до складу напою, визначають обсяг води у 1 тис. літрів готової продукції (напою).
Що стосується спирту, який використовується для виготовлення напоїв, слід зазначити наступне.
Відповідно до Закону України від 17 травня 2001 року № 2408-ІІІ «Про стандартизацію» (із змінами і доповненнями) стандарт – документ, розроблений на основі консенсусу та затверджений уповноваженим органом, що встановлює призначені для загального і багаторазового використання правила, інструкції або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, включаючи продукцію, процеси або послуги, дотримання яких є необов'язковим.
Державним стандартом ДСТУ 4221:2003 «Спирт етиловий ректифікований. Технічні умови» визначено, що за фізико-хімічними показниками спирт етиловий ректифікований повинен відповідати вимогам, зазначеним в таблиці 2 стандарту, а саме: до складу спирту етилового ректифікованого входить об’ємна частка етилового спирту (в залежності від виду спирту) – не менше 96,0 - 96,3 відс., альдегіди, сивушні масла, естери, метиловий спирт, вільні кислоти, органічні речовини, сухий залишок (до 4,0 відс.).
Державним стандартом України ДСТУ 3297:95 «Горілка та напої лікеро-горілчані. Терміни та визначення понять» визначено:
лікеро-горілчаний напій – це алкогольний напій міцністю від 1,2% до 60%, виготовлений змішуванням спирту етилового ректифікованого з напівфабрикатами, інгредієнтами та підготовленою водою, насичений або ненасичений діоксидом вуглецю (для слабоалкогольних напоїв);
слабоалкогольний напій – це лікеро-горілчаний напій міцністю від 1,2% до 8,5%, з масовою концентрацією екстрактивних речовин не більше ніж 14г/100см.куб., виготовлений на основі водно-спиртової суміші з використанням інгредієнтів, напівфабрикатів та консервантів, насичений або ненасичений діоксидом вуглецю;
горілка – це алкогольний напій міцністю від 37,5% до 56%, виготовлений обробленням водно-спиртової суміші спеціальними сорбентами з внесенням нелетких інгредієнтів або без них.
У Технологічному регламенті на виробництво горілок і лікеро-горілчаних напоїв ТР У 18.5084-96 та Технологічній інструкції по лікеро-горілчаному виробництву ТІ У 18.4466-94 наведені таблиці та формули для розрахунку кількості води, яка використовується підприємствами при приготуванні відповідної продукції, а у рецептурах для кожного найменування цієї продукції визначено певний склад сировини.
Таким чином, збір за спеціальне водокористування не справляється за обсяги готового спирту, оскільки відповідно до технологічних умов до складу спирту не входить вода.
Стосовно сплати збору за використання води, що входить до складу напоїв при виробництві пива, повідомляємо наступне.
Відповідно до Держстандарту ДСТУ 3139-95 пиво – це слабоалкогольний, насичений діоксидом вуглецю, тонізуючий напій, який одержується під час бродіння охмеленого сусла пивними дріжджами.
Оскільки згідно з Класифікатором пиво віднесено до класу 15.96 групи 15.9 «Напої», то збір за використання води, що входить до складу напоїв, сплачується за обсяг води, що знаходиться в 1 тис. літрів готового напою.
Наказом ДПА України від 23.12.08 р. № 802 “Про затвердження форм податкових розрахунків збору за спеціальне водокористування в частині використання води”(зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.03.09 за № 251/16267) затверджено форми податкових розрахунків збору за спеціальне водокористування в частині використання води. Податковим розрахунком збору за спеціальне водокористування в частині використання води, в тому числі використання води теплоелектростанціями з прямоточною системою водопостачання, поверхневих та підземних вод, які входять до складу напоїв передбачено порядок розрахунку збору за використання води, яка входить до складу напоїв.
Слід зазначити, що до введення наказу № 802 платники збору за спеціальне водокористування повинні були складати податкові розрахунки із збору за спеціальне водокористування відповідно до рекомендацій, викладених в листі ДПА України від 02.04.08 № 6548/7/15-0817.
Оскільки не передбачено встановлення окремих річних лімітів для води, що використовується на виробництво напоїв, підприємства - виробники напоїв самостійно обраховують збір за спеціальне водокористування згідно з формою податкового розрахунку наказу № 802 та рекомендаціями, викладеними в листі ДПА України від 02.04.08 № 6548/7/15-0817.
ІІІ. Щодо сплати збору за спеціальне використання водних ресурсів бюджетними установами та організаціями
Відповідно до статті 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.
Відповідно до статті 48 Водного кодексу спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.
Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.
Слід зауважити, що статтею 49 Водного кодексу України передбачено, що спеціальне водокористування є платним.
Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Збір за спеціальне водокористування справляється з метою стимулювання раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів і включає збір за використання води водних об'єктів та за скидання забруднюючих речовин. Розмір збору за використання води визначається на основі нормативів збору, фактичних обсягів використаної води та встановлених лімітів використання води (ст.30 Водного кодексу).
Порядок справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту затверджено постановою КМУ № 1494.
Відповідно до пункту 3 Порядку, платниками збору є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, а також громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що використовують водні ресурси. Згідно з пунктом 5 Порядку, об'єктом обчислення збору за спеціальне використання водних ресурсів є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.
Разом з тим, пунктом 16 Порядку встановлено, що збір за використання водних ресурсів не справляється, зокрема за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення. Крім того, пунктом 4.8 Інструкції № 231/539/118/219 про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту встановлено, що збір за використання водних ресурсів не справляється, зокрема за воду, що використовується виключно для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб підприємств, установ, організацій і суб'єктів підприємницької діяльності.
Отже, якщо бюджетне підприємство, установа чи організація використовує воду виключно для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб, то збір за спеціальне використання водних ресурсів не справляється.
Разом з тим, пунктом 4.5 Інструкції № 231/539/118/219 встановлено, що при використанні водокористувачами води одночасно для власних потреб і для потреб об'єктів соціально-культурного призначення, житлово-комунального господарства (за винятком обсягу води, переданої населенню), підсобного сільського і рибного господарства або інших допоміжних служб збори до бюджетів вносять за всю фактично використану воду з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.
Таким чином, якщо бюджетні підприємства, установи, організації використовують воду одночасно для задоволення власних потреб: питних, санітарно-гігієнічних цілей, а також використовують воду для приготування страв або для здійснення лікувальних процедур, прання білизни, тощо, то збір за спеціальне використання водних ресурсів здійснюється на загальних підставах, за всю фактично використану воду, з урахуванням обсягу втрат води у системах водопостачання.
ІV. Щодо справляння збору за спеціальне водокористування.
Водокористувачі самостійно обчислюють збір за спеціальне використання водних ресурсів щоквартально наростаючим підсумком з початку року.
Збір за спеціальне використання водних ресурсів обчислюється, виходячи з обсягів фактично використаної води (підземної, поверхневої, отриманої води, в установленому законодавством порядку, від інших водокористувачів) з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання, установлених лімітів, нормативів збору та коефіцієнтів.
За обсяги води, переданої водокористувачем-постачальником іншим водокористувачам без укладення з останніми договору про поставку води, збір обчислюється і сплачується таким водокористувачем-постачальником.
Водокористувачі, які отримують воду із змішаних джерел, збір обчислюють як суму добутків обсягів фактично використаних з урахуванням втрат у їх системах водопостачання з поверхневих водних об'єктів на відповідний норматив збору і коефіцієнт та обсягів фактично використаних з урахуванням втрат у їх системах водопостачання підземних вод на відповідний норматив збору та коефіцієнт.
За понадлімітне використання водних ресурсів збір обчислюють за кожним джерелом водопостачання окремо згідно встановлених нормативів збору та коефіцієнтів.
Слід зазначити, що відповідно до пункту 12 постанови КМУ № 1494 за понадлімітне використання води (виходячи з річного ліміту), використання її без наявності дозволу на спеціальне водокористування або без договору між водопостачальником та водокористувачем збір за спеціальне водокористування обчислюється у п’ятикратному розмірі виходячи з обсягів використання води понад ліміт, без ліміту або дозволу на спеціальне водокористування, нормативів збору та коефіцієнтів та справляється з прибутку, що залишається у розпорядженні водокористувача.
Водокористувачі, які отримують воду з каналів, збір за спеціальне використання водних ресурсів обчислюють, виходячи з обсягів фактично використаної води, з урахуванням втрат води в їх системах водопостачання, установлених лімітів, нормативів збору, які встановлені для водного об'єкта, з якого забирається вода в канал, та коефіцієнтів.
Платники збору за спеціальне використання водних ресурсів складають розрахунок накопичувальним підсумком з початку року за встановленою формою.
Водокористувачі відповідно до наказу Державного комітету статистики України від 30 вересня 1997 року № 230 "Про затвердження форм державної статистичної звітності № 2-ТП (водгосп)", зареєстрованого Міністерством юстиції України 16.10.99 за № 480/2284, складають статистичний звіт про використання води за формою № 2-ТП (водгосп). Копії статистичної звітності подаються водокористувачами органам державної податкової служби одночасно з подачею форм розрахунків збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору для потреб гідроенергетики.
На підставі даних статистичної звітності № 2-ТП (водгосп) органи державної податкової служби перевіряють фактичні обсяги використаної води, джерело водопостачання, ліміти використання води, втрати води в їх системах водопостачання.
Водокористувачам слід пам’ятати, що Законом № 2181, який є спеціальним законом, що установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), передбачено нарахування пені та накладання штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, в нашому випадку, органами державної податкової служби.
Так, статтею 16 Закону № 2181 передбачено, що після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.
Статтею 17 Закону № 2181 визначено, що за порушення податкового законодавства на платника податків накладаються штрафні санкції.
Платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.
У разі коли податковий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків платник сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Платник збору, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:
а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,
б) або відобразити суму такої недоплати у складі розрахунку збору, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього платежу.
V. Щодо змін до нормативно-правових актів з питань обчислення і справляння збору за спеціальне водокористування в частині використання води та за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту
Наказом Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 9 грудня 2008 року № 1464/768/831/638, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 січня 2009 року за № 40/16056 затверджені Зміни до Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.
Так, редакційно у назві та тексті Інструкції слова "використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики та водного транспорту" замінено словами "водокористування в частині використання води"; слова "Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України" в усіх відмінках замінено словами "Міністерство охорони навколишнього природного середовища України" у відповідних відмінках; слово "Мінекобезпеки" замінено словом "Мінприроди"; слова "Державний комітет України по геології і використання надр" виключено.
Крім того, наказом передбачено, що платники складають та подають до органів державної податкової служби податкові розрахунки зборів за спеціальне водокористування в частині використання води за формами, встановленими Державною податковою адміністрацією України.
З метою виконання норм підпункту „ї” підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону № 2181 та зважаючи на зміни, внесені Законом № 309 щодо нормативів збору за спеціальне водокористування, зокрема у частині спеціального використання води, що застосовується для виготовлення напоїв, розроблено і затверджено наказ ДПА України від 23 грудня 2008 року № 802 „Про затвердження форм податкових розрахунків збору за спеціальне водокористування в частині використання води” (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.03.09 за № 251/16267).
Наказом № 802 затверджено такі форми податкових розрахунків:
за спеціальне водокористування в частині використання води, в тому числі використання води теплоелектростанціями з прямоточною системою водопостачання, поверхневих та підземних вод, які входять до складу напоїв;
за спеціальне водокористування в частині використання води для потреб гідроенергетики;
за спеціальне водокористування в частині використання поверхневих вод для потреб водного транспорту (крім стоянкових, службово-допоміжного і буксирного флотів).
При цьому підприємства гідроенергетики та водного транспорту, які використовують воду, вилучену з водних об’єктів та без її вилучення для потреб гідроенергетики та водного транспорту, відповідно складають два податкових розрахунки. Платники, що здійснюють спеціальне водокористування, зокрема в частині використання вод, які входять до складу напоїв, та теплоелектростанції з прямоточною системою водоспоживання складають один податковий розрахунок.
Всі інші надані податкові роз’яснення діють у частині, що не суперечить цьому оглядовому листу.
Заступник Голови ДПА України С.В. Чекашкін