ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
від 04.03.2011 р. N 6286/7/16-1517
Державним податковим адміністраціям в
Автономній Республіці Крим, областях,
мм. Києві та Севастополі
Державна податкова адміністрація України у зв'язку з надходженням запитів від органів державної податкової служби та платників податків, а також з метою належної організації адміністрування податку на додану вартість надає методичні рекомендації для підготовки податкових консультацій платникам з питання можливості відмови від застосування податкових пільг з податку на додану вартість.
Згідно з пунктом 30.1 статті 30 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 статті 30 Кодексу.
Відповідно до пункту 30.4 статті 30 Кодексу платник податків вправі відмовитися від використання податкової пільги чи зупинити її використання на один або декілька податкових періодів, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Пунктом 30.9 статті 30 Кодексу визначено, що податкова пільга надається шляхом:
а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору;
б) зменшення податкового зобов'язання після нарахування податку та збору;
в) встановлення зниженої ставки податку та збору;
г) звільнення від сплати податку та збору.
Розділом V "Податок на додану вартість" Кодексу передбачається надання податкових пільг, передбачених підпунктом "г" пункту 30.9 статті 30 Кодексу, а саме звільнення від сплати податку та збору. Ця пільга надається не окремим платникам податків, а застосовується при здійсненні окремих операцій, визначених статтею 197 розділу V Кодексу та окремими пунктами підрозділу 2 розділу XX Кодексу.
Таким чином, відмовитися від використання податкової пільги чи зупинити її використання на один або декілька податкових періодів платник податків вправі лише тоді, коли звільнення надається безпосередньо платнику податків, а не окремим операціям з постачання тих чи інших товарів чи надання тих чи інших послуг. В частині, що стосується податку на додану вартість, це лише одна з категорій пільг, яка надається платникам податку, - зменшення податкового зобов'язання після нарахування податку та збору (підпункт "б" пункту 30.9 статті 30 Кодексу), тобто право на формування податкового кредиту.
Від таких видів пільг як встановлення зниженої ставки податку та збору (підпункт "в" пункту 30.9 статті 30 Кодексу) та звільнення від сплати податку та збору (підпункт "г" пункту 30.9 статті 30 Кодексу) платники податку не вправі ні відмовитися, ні зупинити їх використання на один чи декілька звітних періодів, оскільки ці пільги надаються не безпосередньо платникам, а стосуються окремо перерахованих у відповідних статтях Кодексу операцій.
Повідомляючи про викладене, Державна податкова адміністрація України зобов'язує переглянути раніше надані податкові консультації з розглянутого питання та відкликати ті, зміст яких не відповідає цим методичним рекомендаціям.
Заступник Голови Комісії з
проведення реорганізації ДПА
України, заступник Голови
ДПА України О. М. Любченко