Державна податкова адміністрація України
Наказ від 22.09.2003 № 442
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України
1 жовтня 2003 р. за № 879/8200
Про затвердження Інструкції про податковий кредит
(ВИТЯГ)
На виконання статті 5 Закону України від 22 травня 2003 року №889-ІV “Про податок з доходів фізичних осіб” та керуючись статтею 8 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, НАКАЗУЮ:
1. Затвердити Інструкцію про порядок нарахування платником податку податкового кредиту щодо податку з доходів фізичних осіб (додається).
<…>
5. Цей наказ набирає чинності з 1 січня 2004 року.
<…>
| Голова | Ю.Ф. Кравченко |
| ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Державної податкової адміністрації України 22 вересня 2003 року № 442 ЗАРЕЄСТРОВАНО в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2003 року за № 879/8200 |
ІНСТРУКЦІЯ
про порядок нарахування платником податку податкового кредиту щодо податку з доходів фізичних осіб
1. Загальні положення
Інструкцію про порядок нарахування платником податку податкового кредиту щодо податку з доходів фізичних осіб розроблено на підставі пункту 5.5 статті 5 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” (далі — Закон), Закону України “Про систему оподаткування в Україні”, Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та інших нормативно–правових актів.
Інструкцією встановлюється порядок нарахування платником податку податкового кредиту для повернення надміру сплаченого податку.
У цій Інструкції терміни вживаються у такому значенні:
1.1. Дохід у вигляді заробітної плати - дохід, нарахований (виплачений, наданий) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця, незалежно від того, чи є такий працедавець резидентом або нерезидентом, а також заробітної плати, нарахованої особі за здійснення роботи за наймом у складі екіпажу (команди) транспортного засобу, який перебуває за межами території України, її територіальних вод (виключної економічної зони), у тому числі на якірних стоянках, та належить резиденту на правах власності або перебуває у його тимчасовому (строковому) користуванні та/або є зареєстрованим у Державному судновому реєстрі України чи Судновій книзі України.
1.2. Загальний оподатковуваний дохід – будь-який дохід, що підлягає оподаткуванню згідно з Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Загальний оподатковуваний дохід складається з:
доходів, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх нарахуванні (виплаті);
доходів, які підлягають оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу;
доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Законом.
1.3. Загальний річний оподатковуваний дохід – складається з суми (дорівнює сумі) загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, отриманих (нарахованих) протягом такого звітного податкового року.
Загальний місячний оподатковуваний дохід дорівнює сумі оподатковуваних доходів, виплачених (нарахованих) протягом такого звітного податкового місяця.
Іноземний дохід – дохід, відмінний від доходу з джерелом його походження з території України.
1.4. Звітний податковий період (податковий рік) — проміжок часу, який розпочинається з першого календарного дня першого місяця такого періоду (року) та закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду (року).
1.5. Іпотечний житловий кредит — фінансовий кредит, що надається фізичній особі, товариству співвласників квартир або житловому кооперативу строком не менше п’яти повних календарних років для фінансування витрат, пов'язаних з будівництвом або придбанням квартири (кімнати) або житлового будинку (його частини) (з урахуванням землі, що знаходиться під таким житловим будинком, чи присадибної ділянки), які надаються у власність позичальника з прийняттям кредитором такого житла (землі, що знаходиться під ним, чи присадибної ділянки) у заставу. Правила надання та погашення іпотечного житлового кредиту визначаються Національним банком України.
1.6. Неприбуткові установи і організації, зареєстровані в Україні, — установи і організації, які є:
а) органами державної влади України, органами місцевого самоврядування та створеними ними установами або організаціями, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів;
б) благодійними фондами і благодійними організаціями, створеними у порядку, визначеному законом для проведення благодійної діяльності, в тому числі громадськими організаціями, створеними з метою провадження екологічної, оздоровчої, аматорської спортивної, культурної, освітньої та наукової діяльності, а також творчими спілками та політичними партіями, громадськими організаціями інвалідів та їх місцевими осередками, створеними згідно з Законом України "Про об'єднання громадян", науково-дослідними установами та вищими навчальними закладами III - IV рівнів акредитації, внесеними до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, заповідниками, музеями-заповідниками;
в) пенсійними фондами, кредитними спілками, створеними у порядку, визначеному законом;
г) іншими, ніж визначені у абзаці "б" цього підпункту, юридичними особами, діяльність яких не передбачає одержання прибутку згідно з нормами відповідних законів;
ґ) спілками, асоціаціями та іншими об'єднаннями юридичних осіб, створеними для представлення інтересів засновників, що утримуються лише за рахунок внесків таких засновників та не проводять господарської діяльності, за винятком отримання пасивних доходів;
д) релігійними організаціями, зареєстрованими у порядку, передбаченому законом;
е) житлово-будівельними кооперативами, об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, створеними у порядку, визначеному законом.
1.7. Об’єкт оподаткування резидента — фізичної особи:
загальний місячний оподатковуваний дохід;
чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;
доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті;
іноземні доходи.
1.8. Податкова адреса фізичної особи — місце постійного або переважного проживання платника податку, місце податкової реєстрації платника податку, визначене згідно із законодавством.
1.9. Податковий кредит — сума (вартість) витрат, понесених платником податку - резидентом у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених Законом.
1.10. Платник податку – фізична особа:
резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;
нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з України.
Не є платником податку нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України і має дипломатичні привілеї та імунітет, встановлені на умовах взаємності міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, щодо доходів, одержуваних ним безпосередньо від здійснення такої дипломатичної чи прирівняної до неї таким міжнародним договором іншої діяльності.
1.11. Професійно-технічними закладами освіти є: професійно-технічне училище, професійно-художнє училище, професійне училище соціальної реабілітації, училище-агрофірма, училище-завод, вище професійне училище, навчально-виробничий центр, центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів, навчально-курсовий комбінат, інші типи закладів, що надають професійно-технічну освіту.
Вищими закладами освіти є:
технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші. (Вищі заклади освіти у встановленому порядку можуть створювати різні типи навчально-науково-виробничих комплексів, об’єднань, центрів, інститутів, філій, коледжів, ліцеїв, гімназій).
1.12. Резиденти –— юридичні особи та суб’єкти господарської діяльності України, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням на її території;
дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають дипломатичні привілеї та імунітет, а також філії і представництва підприємств та організацій України за кордоном, що не здійснюють господарської діяльності;
фізичні особи-резиденти.
1.12.1. Фізична особа–резидент — фізична особа, яка має місце проживання в Україні.
У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні.
У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.
Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.
Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.
Якщо всупереч закону фізична особа - громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування цим податком така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбаченого цим Законом або нормами міжнародних угод України.
Якщо фізична особа є особою без громадянства і на неї не поширюються положення абзаців першого - четвертого цього підпункту, то її статус визначається згідно з нормами міжнародного права.
Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому Законом, або її реєстрація як самозайнятої особи.
1.13. Річна декларація про майновий стан і доходи (податкова декларація) (далі - декларація) — документ, що подається платником податку, який:
а) зобов’язаний подавати таку декларацію згідно з нормами Закону або інших законів;
б) має право подати таку декларацію для отримання податкового кредиту.
1.14. Страхування — вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
1.14.1. Договір страхування — письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Страховики, які здійснюють страхування життя, зобов’язані вести персоніфікований (індивідуальний) облік договорів страхування життя в порядку та на умовах, визначених спеціальним уповноваженим органом у сфері регулювання ринків фінансових послуг.
1.14.2. Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) — плата за страхування, яку страхувальник зобов’язаний внести страховику згідно з договором страхування.
1.14.3. Страхування життя — це вид особистого страхування, який передбачає обов’язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором віку.
1.14.4. Договір довгострокового страхування життя – договір страхування життя строком на 10 років і більше, який містить умову сплати страхових внесків (платежів, премій) протягом не менш як 5 років та передбачає страхову виплату, якщо застрахована особа дожила до закінчення строку дії договору або досягла віку, визначеного договором. Такий договір не може передбачати часткових виплат протягом перших 10 років його дії, крім тих, що проводяться у разі настання страхових випадків, пов’язаних із смертю застрахованої особи або нещасним випадком чи хворобою застрахованої особи, що призвели до повної стійкої втрати нею працездатності.
1.15. Членами сім’ї фізичної особи є її дружина або чоловік, діти як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка (у тому числі усиновлені), батьки, баба або дід як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка, брати чи сестри як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка, онуки як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка, інші утриманці такої фізичної особи або її опікуни, визнані такими згідно із законом.
1.15.1. Членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки та батьки її чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти. Інші члени сім’ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення.
2. Нарахування податкового кредиту
2.1. Платник податку — резидент, який має індивідуальний ідентифікаційний номер, має право на нарахування податкового кредиту за наслідками звітного податкового року.
2.2. Підстави для нарахування податкового кредиту із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку в річній податковій декларації.
2.3. Річна податкова декларація заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою на це платником податку. Декларація подається до податкового органу за місцем податкової адреси платника до 1 квітня року, наступного за звітним.
2.4. Платник податку або особа, нотаріально уповноважена платником на заповнення декларації, до 1 березня року, наступного за звітним, має право звернутися із запитом до відповідного податкового органу з проханням заповнити річну декларацію, а податковий орган зобов’язаний надати безоплатні послуги із такого заповнення. Відмова посадової (службової) особи податкового органу надати зазначені послуги звільняє платника від будь-якої відповідальності за неповне або невірне заповнення декларації.
2.4.1. Запит платника податку (заявника) щодо заповнення його річної декларації не поширюється на розділ декларації, у якому відображаються відомості щодо нарахування податкового кредиту, оскільки відповідно до підпунктів 2.2 та 2.5 цієї Інструкції безпосередньо платником податку мають бути зазначені підстави для нарахування податкового кредиту і конкретні (документально підтверджені) суми витрат. Зазначені у підпункті 2.5 цієї Інструкції документи не надсилаються податковому органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом строку, достатнього для проведення податковим органом податкової перевірки стосовно нарахування такого податкового кредиту.
2.4.2. Запит платника податку (заявника) щодо заповнення його річної декларації безпосередньо податковим органом повинен бути здійснений у письмовій формі. При цьому заявник обов’язково має зазначити, у який спосіб податковий орган може проінформувати його про відмову у заповненні його річної декларації (наприклад, надіслати відмову електронною поштою, рекомендованим листом або поінформувати особисто).
2.4.3. За письмовими запитами, які надійшли своєчасно до податкового органу (до 1 березня року, наступного за звітним), може бути прийнято позитивне або негативне рішення (відмова). При цьому інформація (рішення) про відмову податкового органу в заповненні декларації (у спосіб, зазначений заявником у запиті) повинна бути надіслана платнику податку (доведена до його відома) не пізніше 20 березня такого року, тобто у платника податку має бути достатньо часу для самостійного заповнення декларації та її своєчасної подачі до податкового органу. У разі прийняття рішення про задоволення запиту платника спеціальна інформація про це до нього не надсилається.
Податковий орган веде окремий облік запитів у формі спеціального Реєстру запитів платників податку на заповнення їх декларацій податковим органом та окремий Реєстр про відмову податкового органу в заповненні декларації.
2.4.4. Рішення про відмову посадової (службової) особи податкового органу надати послуги щодо заповнення декларації може мати місце лише за таких об’єктивних підстав:
за відсутності необхідної інформації в базах даних податкового органу щодо об’єктів оподаткування конкретного платника податку (заявника) та сплачених до бюджету (утриманих) податків із таких об’єктів, в тому числі внаслідок форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили);
внаслідок технічної неможливості своєчасно здійснити заповнення, перевірку та узгодження цієї декларації, тобто до закінчення повного циклу обробки декларацій, визначення надміру сплачених сум податку (переплат), які підлягають поверненню (до 1 червня року, наступного за звітним).
2.5. До складу податкового кредиту включаються наведені в пункті 3 цієї Інструкції фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат.
2.6. Загальна сума нарахованого платником податку податкового кредиту не може перевищувати суми загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом звітного податкового року як заробітна плата.
Якщо сума нарахованого платником податку податкового кредиту перевищує суму загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом звітного року як заробітна плата, податковий кредит надається такому платнику податку в розмірі суми загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом звітного податкового року як заробітна плата.
2.7. Якщо платник податку не скористався правом на нарахування податкового кредиту за наслідками звітного податкового року, то таке право на наступні податкові роки не переноситься.
3. Витрати платника податку, які дозволено включати до складу податкового кредиту
До складу податкового кредиту платник податку – резидент має право включити такі витрати, фактично понесені ним протягом звітного податкового року:
3.1. У разі, якщо за рахунок іпотечного житлового кредиту будується чи придбається житловий будинок (квартира, кімната), визначений платником податку-резидентом як основне місце його проживання, платник податку –резидент має право включити до складу податкового кредиту частину фактично сплаченої протягом звітного податкового року суми процентів за таким іпотечним житловим кредитом.
3.1.1. Частина суми процентів, яка включається до складу податкового кредиту платника податку - позичальника іпотечного житлового кредиту, дорівнює добутку суми процентів, фактично сплачених платником податку протягом звітного податкового року у рахунок його погашення, на коефіцієнт, який розраховується за формулою
К = МП / ФП,
де К – коефіцієнт;
МП – мінімальна загальна площа житла, яка дорівнює 100 квадратним метрам;
ФП – фактична загальна площа житла, яке будується (придбається) платником податку за рахунок іпотечного кредиту.
Якщо цей коефіцієнт є більшим одиниці, то до складу податкового кредиту включається сума фактично сплачених процентів за іпотечним кредитом без застосування такого коефіцієнта.
Сума фактично сплачених процентів за іпотечним кредитом повинна бути документально підтверджена платником податку наявністю договору про іпотечний кредит та платіжних документів, які свідчать про перерахування ним коштів у рахунок погашення такого кредиту протягом звітного податкового року (рахунок з відбитком каси про перерахування коштів, платіжне доручення банку з відміткою про перерахування коштів).
3.1.2. Якщо товариство співвласників житла або житловий кооператив не виконує обов’язків із своєчасного погашення основної суми чи процентів за іпотечним житловим кредитом, то стягнення не може бути спрямовано на житло особи, яка не має заборгованості за основною сумою та процентами з таким іпотечним кредитом, а також на місця загального користування у частині, що припадає на неї.
3.1.3. Продаж підвалів або горищ товариства співвласників житла або житлового кооперативу, надання їх в оренду чи надання права на здійснення будь-яких перебудов чи надбудов (мансард) відбувається у випадку, якщо таке товариство або кооператив відповідно до їх статуту (положення) укладає відповідну цивільно-правову угоду, а за наявності залученого ними іпотечного кредиту — за письмової згоди кредитора.
Кошти, отримані за такою угодою, зараховуються на рахунок такого товариства або кооперативу та спрямовуються на погашення основної суми та процентів за іпотечним житловим кредитом, а за відсутності зобов’язань з такого кредиту — зараховуються на рахунок особи, яка надає комунальні послуги такому товариству або кооперативу у порядку, визначеному їх керівними органами.
3.1.4. Право на включення до складу податкового кредиту суми, розрахованої у зазначеному вище порядку, надається платнику податку не частіше одного разу на 10 календарних років, починаючи з року, в якому об’єкт житлової іпотеки придбається або починає будуватися.
Якщо іпотечний житловий кредит має строк погашення більший, ніж 10 календарних років, право на включення частини суми процентів до складу податкового кредиту за новим іпотечним житловим кредитом виникає у платника податку після повного погашення основної суми та процентів попереднього іпотечного житлового кредиту.
У разі коли подружжя, у спільній сумісній власності яких знаходився об’єкт іпотеки, розлучається, то зазначені строки поширюються на колишнього члена подружжя, у власності якого залишається об’єкт іпотеки, а у разі поділу такого об’єкта між колишніми членами подружжя — на кожного такого члена.
Включення до складу податкового кредиту частини суми процентів, фактично сплачених за новим іпотечним житловим кредитом, провадиться за наявності у платника податку документів, що свідчать про припинення розрахунків за попереднім іпотечним кредитом або з підстав, зазначених у підпункті 3.1.5 (“а” - “г”) цієї Інструкції.
3.1.5. Платник податку має право відновити право на включення частини суми процентів, фактично сплачених за новим іпотечним житловим кредитом, до складу податкового кредиту, без дотримання зазначених у підпункті 3.1.4 строків, у разі:
а) примусового продажу або конфіскації об’єкта іпотеки у випадках, передбачених законом;
б) ліквідації об’єкта житлової іпотеки за рішенням органу місцевої влади у випадках, передбачених законом;
в) зруйнування об’єкта житлової іпотеки або визнання його непридатним для використання з причин нездоланної сили (форс-мажору);
г) продажу об’єкта іпотеки у зв’язку з неплатоспроможністю (банкрутством) платника податку відповідно до закону.
3.1.6. Право на включення частини суми процентів, фактично сплачених за іпотечним житловим кредитом, до складу податкового кредиту має особа, яка досягла 18-річного віку. Це правило не поширюється на випадки, коли:
а) об’єкт іпотеки перебуває у спільній частковій або спільній сумісній власності подружжя, один з членів якого молодший за віком;
б) за умовами заповіту об’єкт іпотеки передається у спадщину фізичній особі, що має менший вік.
3.1.7. Право на включення до складу податкового кредиту частини суми процентів, фактично сплаченої за іпотечним житловим кредитом, надається одному з членів подружжя, у спільній частковій або спільній сумісній власності якого знаходиться об’єкт іпотеки. При цьому кредитна угода має бути підписаною обома членами такого подружжя, або одним з членів подружжя за наявності нотаріально завіреної довіреності іншого члена подружжя на таке підписання.
Якщо таке подружжя розлучається, то право на включення до складу податкового кредиту частини суми процентів, фактично сплаченої за іпотечним житловим кредитом, має платник податку, у власності якого залишається за домовленістю сторін або за рішенням суду такий об’єкт іпотеки.
3.1.8. Якщо внаслідок розлучення подружжя об’єкт іпотеки поділяється між колишніми членами подружжя, то правом на включення до складу податкового кредиту частини суми процентів за іпотечним житловим кредитом мають обидва колишніх члени подружжя, відповідно до розподіленого між ними обов’язку з погашення суми такого кредиту та процентів за ним, якщо такий розподіл дозволено кредитним іпотечним договором.
3.1.9. Якщо член подружжя, який мав право на включення до складу податкового кредиту частини суми процентів за іпотечним житловим кредитом, помирає або визнається за рішенням суду померлим чи безвісно відсутнім, то таке право переходить до іншого члена подружжя, починаючи з процентів, сплачених з початку звітного року, на який припадає така смерть або таке рішення суду.
3.1.10. Якщо позичальник бере шлюб після отримання іпотечного житлового кредиту або його частини, то особою, відповідальною за його погашення є такий позичальник, а власність, яка перебуває в іпотеці згідно з договором іпотечного житлового кредитування, не може бути включеною до складу спільної часткової або спільної сумісної власності такого подружжя до повного погашення такого іпотечного житлового кредиту та процентів за ним.
3.1.11. Платник податку достроково позбавляється права на включення частини суми процентів за іпотечним житловим кредитом до складу податкового кредиту у разі втрати ним резидентського статусу, а також при виїзді такого платника податку за межі України на постійне місце проживання (із втратою резидентського статусу або без такої втрати).
3.2. Суму коштів або вартість майна, переданих платником податку у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим організаціям, зареєстрованим в Україні, у розмірі, що перевищує два відсотки, але не є більшим п’яти відсотків від суми його загального оподатковуваного доходу такого звітного року.
Включення платником до податкового кредиту зазначених сум або вартості майна провадиться за умови наявності в нього відповідних документів, що підтверджують внесення ним сум до благодійних організацій, зокрема таких, як платіжне доручення на безготівкове перерахування благодійних внесків; квитанції банку, відділення зв'язку, неприбуткової організації; довідка працедавця, який за дорученням платника податку здійснював перерахування сум таких внесків до неприбуткових організацій із одержуваного ним (платником податку) доходу.
Якщо сума коштів або вартість майна, що були передані у звітному податковому році платником податку у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим організаціям, становить менше двох відсотків від суми його загального оподатковуваного доходу такого звітного податкового року, така сума коштів або вартість майна не включається платником податку до податкового кредиту.
Якщо сума коштів або вартість майна, що були передані у звітному податковому році платником податку у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим організаціям, перевищує п’ять відсотків від суми його загального оподатковуваного доходу такого звітного податкового року, розмір такого перевищення також не включається платником податку до податкового кредиту.
Відповідно до підпункту 9.7.7 пункту 9.7 статті 9 Закону забороняється надавати благодійну чи спонсорську допомогу органам державного управління та органам місцевої влади або створеним ними благодійним фондам чи іншим неприбутковим організаціям чи за їх дорученням – третім особам, якщо надання такої благодійної допомоги є попередньою або наступною умовою видачі платнику будь-якого дозволу, ліцензії, узгодження, державної послуги чи іншого рішення на його користь або прискорення такої видачі (спрощення її процедури). У разі надання платником такої благодійної допомоги зазначеним органам вона до податкового кредиту не включається.
Платник податку не зобов’язаний доводити податковому органу, що установа (організація), до якої здійснені пожертвування (благодійні внески) коштів (майна), включена до Реєстру неприбуткових установ і організацій. Приналежність конкретної установи (організації) до категорії неприбуткової та її знаходження у Реєстрі неприбуткових установ і організацій встановлюється компетентним працівником податкового органу під час виконання процедур перевірки відповідних платіжних документів, при цьому зазначена процедура є складовою функціональних обов’язків компетентного працівника податкового органу.
3.3. Суму коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості середньої професійної або вищої форми навчання такого платника податку, іншого члена його сім’ї першого ступеня споріднення.
Зазначена сума витрат включається платником податку до податкового кредиту у розмірі, визначеному за кожний повний або неповний місяць навчання протягом звітного податкового року.
Підставою для включення платником податку до податкового кредиту сум коштів, сплачених за навчання, є наявність у нього відповідних документів, що підтверджують сплату ним цих сум, наприклад таких, як платіжне доручення на безготівкове перерахування коштів; або квитанція банку чи відділення зв'язку; або довідка працедавця, який за дорученням платника податку здійснював перерахування сум коштів із одержуваного ним доходу на його навчання або навчання інших членів його сім’ї першого ступеня споріднення до навчальних закладів.
Такі витрати включаються до податкового кредиту:
а) при навчанні платника податку або іншого члена його сім’ї першого ступеня споріднення — до податкового кредиту одного з таких членів за їх вибором;
б) при навчанні обох членів подружжя — окремо до податкового кредиту кожного, відповідно до вартості його навчання.
Зазначений у підпункті “а” цього підпункту вибір вважається здійсненим, якщо платник податку подає декларацію, у якій визначається сума таких витрат.
Загальна сума коштів, сплачена платником податку на користь навчального закладу протягом звітного податкового року, яку платник податку або члени його сім’ї першого ступеня споріднення мають право включити до податкового кредиту, не повинна перевищувати суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень, помноженої на кількість місяців (повних або неповних) навчання протягом такого звітного податкового року.
Сума витрат на навчання, що перевищує зазначений розмір, не включається до складу податкового кредиту як платника податку, так і членів його сім’ї.
Для цілей цього підпункту членами подружжя вважаються особи, які перебувають у шлюбі, зареєстрованому згідно із законом.
3.4. Суму власних коштів платника податку, сплачених на користь закладів охорони здоров’я для компенсації вартості платних послуг з лікування такого платника податку або члена його сім’ї першого ступеня споріднення, у тому числі для придбання ліків, донорських компонентів, протезно-ортопедичних пристосувань у розмірах, що не покриваються виплатами з фонду загальнообов’язкового медичного страхування.
До складу податкового кредиту не включаються витрати на:
а) косметичне лікування або косметичну хірургію (включаючи косметичне протезування, не пов’язане з медичними показаннями);
б) водолікування та геліотерапію, не пов’язані з лікуванням хронічних захворювань;
в) лікування та протезування зубів з використанням дорогоцінних металів, гальванопластики та порцеляни;
г) аборти, крім абортів, які проводяться за медичними показаннями, або якщо вагітність стала наслідком зґвалтування;
ґ) операції з переміни статі;
д) лікування венеричних захворювань, крім СНІДу та венеричних захворювань, причиною яких стало нестатеве зараження або зґвалтування;
е) лікування тютюнової чи алкогольної залежності;
є) клонування людини або її органів;
ж) придбання ліків, медичних засобів та пристосувань, оплату вартості медичних послуг, які не підпадають під перелік життєво необхідних, встановлений Кабінетом Міністрів України.
Компенсація платнику податку витрат на оплату послуг з лікування, що включаються до складу податкового кредиту, здійснюється за умови підтвердження понесених платником податку витрат відповідними розрахунковими документами (платіжне доручення на безготівкове перерахування коштів; або квитанція банку чи відділення зв’язку; або касовий ордер, інші), що визначають суму таких витрат .
3.5. Суму витрат платника податку на сплату за власний рахунок страхових внесків, страхових премій страховику-резиденту за договорами довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного страхування як такого платника податку, так і членів його сім’ї першого ступеня споріднення, яка не перевищує (у розрахунку за кожний з повних чи неповних місяців звітного податкового року, протягом яких діяв договір страхування):
а) при страхуванні платника податку — суму, визначену у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 Закону, тобто розміру, що не перевищує суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень;
б) при страхуванні члена сім’ї платника податку першого ступеня споріднення — 50 відсотків від суми, визначеної у частині “а” цього підпункту, у розрахунку на кожного застрахованого члена сім’ї.
Якщо платник податку або члени його сім’ї першого ступеня споріднення були застраховані їх працедавцями згідно з підпунктом “в” підпункту 4.2.4 пункту 4.2 статті 4 Закону, то гранична сума, зазначена в частині “а” або “б” цього підпункту, зменшується для відповідної застрахованої особи на суму страхових внесків, сплачених її працедавцем протягом такого звітного податкового року.
(Працедавцем — резидентом за свій рахунок за договорами довгострокового страхування життя або недержавного пенсійного страхування платника податку може бути сплачена за такого платника податку сума страхових внесків (страхових премій), що не включається до загального місячного оподатковуваного доходу, якщо така сума у розрахунку на такого платника податку не перевищує 15 відсотків нарахованої таким працедавцем суми заробітної плати платнику податку протягом кожного звітного податкового місяця, у якому сплачується такий страховий внесок (премія), але не вище суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень).
Якщо член сім’ї платника податку першого ступеня споріднення самостійно застрахував такі самі ризики за окремим страховим договором, то:
платник податку не має права включати до складу податкового кредиту суму, визначену у підпункті “б” цього пункту стосовно такого члена сім’ї;
такий член сім’ї має право включити до складу свого податкового кредиту суму страхових внесків (премій), сплачених за таким окремим страховим договором на умовах підпункту “б” цього пункту.
3.6. Суми витрат платника податку із:
штучного запліднення, незалежно від того, чи перебуває він у відносинах шлюбу з донором або ні;
оплати вартості державних послуг, включаючи сплату державного мита, пов’язаних з усиновленням дитини.
4. Обов’язки платника податку та відповідальність за неповне або несвоєчасне повернення сум надміру сплаченого податку його платнику
4.1. Платник податку зобов’язаний вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов’язаний Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплаченого податку, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит.
4.2. Платник податку зобов’язаний отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого законом, документи первинного обліку, на підставі яких формується податковий кредит платника податку.
4.3. Платник податку зобов’язаний на вимогу податкового органу та у межах його компетенції, визначеної законодавством, пред’являти документи і відомості, пов’язані з виникненням доходу або права на отримання податкового кредиту, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у декларації з цього податку.
4.4. Перевірка достовірності даних, визначених у деклараціях, здійснюється податковим органом у порядку, встановленому законодавством.
4.5. Сума коштів, яка підлягає поверненню платнику податку, зараховується на його банківський рахунок, відкритий у будь-якому комерційному банку, або надсилається поштовим переказом на адресу, визначену у декларації протягом 60 календарних днів від дня отримання такої декларації.
4.6. Особою, яка несе відповідальність за неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, є:
а) податковий орган, який порушує строки подання розрахунку такої суми або занижує його розмір;
б) орган Державного казначейства України, що порушує строки такого повернення або занижує його розмір.
4.7. Відповідно до підпункту 20.4.2 пункту 20.4 статті 20 Закону за неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, на користь платника податку сплачуються такі штрафи:
якщо платник податку не отримує таку суму у строк, визначений цим Законом, при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку її виплати, — у розмірі 10 відсотків від такої суми;
якщо платник податку не отримує таку суму у строк, визначений цим Законом, при затримці від 31 до 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку її виплати, — у розмірі 50 відсотків від такої суми;
якщо платник податку не отримує таку суму у строк, визначений цим Законом, при затримці від 91 календарного дня, наступного за останнім днем граничного строку її виплати, — у розмірі 100 відсотків від такої суми.
Нарахування таких штрафів самостійно здійснюється органом Державного казначейства України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
4.8. Повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, та штрафів відповідно до підпункту 20.4.2 пункту 20.4 статті 20 Закону здійснюється органом державного казначейства за рахунок доходів бюджету, до якого зараховується такий податок.
У тому разі, коли штрафні (фінансові) санкції застосовуються внаслідок наявності причин, визначених підпунктом "а" підпункту 20.4.1 пункту 20.4 статті 20 Закону (підпункт 4.6 цієї Інструкції), така сума стягується у безспірному порядку з бюджетного рахунку, призначеного для утримання відповідного податкового органу.
4.9. У тому разі, коли особи, що зобов'язані цим пунктом нести відповідальність за неповне або несвоєчасне надання платнику податку бюджетного відшкодування, не здійснюють або відмовляються здійснювати зазначене відшкодування (його частини) всупереч нормам Закону, платник податку має право оскаржити їх дії (бездіяльність) у суді (господарському суді) без попередньої сплати державного мита у зв'язку з поданням позовної заяви (скарги).
5. Прикінцеві положення
5.1. Включення платником податку до податкового кредиту частини суми процентів за іпотечним кредитом, фактично сплачених та нарахованих ним відповідно до підпункту 3.1 цієї Інструкції, провадиться після набрання чинності законом, що регулює питання іпотеки, але не раніше 1 січня 2005 року.
5.2. Підпункт 3.4 цієї Інструкції набирає чинності з початку податкового року, наступного за роком, в якому набере чинності закон про загальнообов‘язкове медичне страхування.
5.3. Включення до податкового кредиту витрат у частині недержавного пенсійного страхування (підпункт 3.5 цієї Інструкції) набирає чинності після набрання чинності законом, що регулює питання недержавного пенсійного страхування, але не раніше 1 січня 2005 року.
| Заступник директора Департаменту оподаткування фізичних осіб | З.Й. Мороз |