Державна фіскальна служба України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула Ваше звернення від <…..> щодо оподаткування грошових коштів, отриманих у позику, та в межах компетенції повідомляє таке.
Особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників регулюються Цивільним кодексом України (далі – ЦКУ).
Відповідно до ст. 1046 ЦКУ за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ст. 1047 ЦКУ).
Згідно із ст. 533 ЦКУ грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
При цьому, якщо сторони домовилися про здійснення розрахунків в іноземній валюті та розрахунки в іноземній валюті здійснювалися за межами території України, то такі операції відповідно до п. «а» та п. «г» ч.4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі – Декрет № 15-93) допускаються лише при наявності індивідуальної ліцензії Національного банку України (далі – Нацбанк).
Слід зазначити, що недотримання вимог п. г ч.4 ст. 5 Декрету № 15-93 під час розрахунків без одержання індивідуальної ліцензії Нацбанку України тягне за собою накладення штрафу в розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, що використовувалися під час розрахунків, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Нацбанку на день здійснення таких розрахунків.
Порядком отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затвердженого Постановою Нацбанку від 17 червня 2006 року № 270 (далі – Постанова № 270), передбачено, що резиденти (юридичні особи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, фізичні особи) можуть одержувати кредити, позики, у тому числі поворотну фінансову допомогу в іноземній валюті (далі - кредити), від нерезидентів відповідно до договорів та в порядку, установленому Постановою № 270.
Крім того, п. 2 Постанови Нацбанку від 06 червня 2013 року № 210 «Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою» (далі – Постанови № 210) встановлено, що фізичні особи мають право здійснювати розрахунки на суму, яка перевищує 150000 гривень, шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок, внесення та/або перерахування коштів на поточні рахунки (у тому числі у депозит нотаріуса на окремий поточний рахунок у національній валюті).
Відповідно до інформації викладеної у листі, Вами отримано іноземну валюту від сторонньої особи без укладання будь-якого договору, яку в подальшому повернуто готівковими коштами як на території України, так і за її межами без отримання індивідуальної ліцензії.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, регулюються Податковим кодексом України (далі – Кодекс).
Порядок оподаткування податком на доходи фізичних осіб визначено розділом ІV Кодексу.
Підпунктом 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 Кодексу встановлено, що платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Загальний річний оподатковуваний дохід платника податків дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 Кодексу (п.п. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164 Кодексу).
Відповідно до п.п. 168.2.1 п. 168.1 с. 168 Кодексу, платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.
Дохід, отриманий з джерел за межами України, це – будь-який дохід, отриманий резидентами, зокрема від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи; доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами (п.п 14.1.55 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Оподаткування іноземних доходів визначено п. 170.11 ст. 170 Кодексу, яким передбачено, що у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача, який зобов'язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставками, визначеними в п. 167.1 ст. 167 Кодексу.
Враховуючи викладене, якщо іноземну валюту Вам перераховано з джерел за межами України, то такі кошти в розумінні Кодексу є іноземним доходом, який підлягає оподаткуванню відповідно до п. 170.11 ст. 170 Кодексу.
Якщо іноземну валюту Вам перераховано на території України, то зазначений дохід в розумінні Кодексу є іншим доходом відповідно до п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб за ставкою встановленою п. 167.1 ст. 167 Кодексу.
Голова Р.М. Насіров