Державна фіскальна служба України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула Ваш запит <…> щодо права на податкову знижку та в межах компетенції повідомляє таке.
Відповідно до п.п. 166.3.3 п. 166.3 ст. 166 Кодексу платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень п. 164.6 ст. 164 Кодексу, фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати у вигляді суми коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти, для компенсації вартості здобуття середньої професійної або вищої освіти такого платника податку та/або члена його сім’ї першого ступеня споріднення, який не одержує заробітної плати. При цьому така сума не може перевищувати розміру доходу, визначеного в абзаці першому п.п. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Кодексу, в розрахунку на кожну особу, яка навчається, за кожний повний або неповний місяць навчання протягом звітного податкового року.
Податкова знижка може бути надана виключно резиденту, який має реєстраційний номер облікової картки платника податку, а так само резиденту – фізичній особі, яка через свої релігійні переконання відмовилась від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомила про це відповідний контролюючий орган і має про це відмітку у паспорті (п.п. 166.4.1 п. 166.4 ст. 166 Кодексу).
Згідно з п. 16 частини першої ст. 1 Закону України від 01 липня 2014 року № 1556-VII «Про вищу освіту» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 1556) освітня діяльність – це діяльність вищих навчальних закладів, що провадиться з метою забезпечення здобуття вищої, післядипломної освіти і задоволення інших освітніх потреб здобувачів вищої освіти та інших осіб.
Пунктом 11 частини першої ст. 1 Закону № 1556 визначено, що здобувачі вищої освіти – особи, які навчаються у вищому навчальному закладі на певному рівні вищої освіти з метою здобуття відповідного ступеня і кваліфікації.
Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою відповідної освітньої (освітньо-професійної чи освітньо-наукової) або наукової програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: молодший бакалавр, бакалавр, магістр, доктор філософії та доктор наук (п. 2 ст. 5 Закону № 1556).
Відповідно до ст. 60 Закону № 1556 післядипломна освіта – це спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення та оновлення її професійних знань, умінь та навичок або отримання іншої професії, спеціальності на основі здобутого раніше освітнього рівня та практичного досвіду.
Післядипломну освіту здійснюють заклади післядипломної освіти або відповідні структурні підрозділи вищих навчальних закладів і наукових установ.
До інших осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах, відповідно до ст. 61 Закону № 1556 належать, зокрема, слухач – особа, яка навчається на підготовчому відділенні вищого навчального закладу, або особа, яка отримує додаткові чи окремі освітні послуги, у тому числі за програмами післядипломної освіти.
Таким чином, здобуття другої вищої освіти є складовою вищої освіти, компенсації вартості якої платник податку має право включити до податкової знижки з урахуванням обмежень, встановлених п.п. 166.3.3 п. 166.3 ст. 166 Кодексу.
Вищий навчальний заклад відповідно до законодавства та статуту може надавати фізичним та юридичним особам платні послуги за умови забезпечення надання належного рівня освітніх послуг як основного статутного виду діяльності (ст. 73 Закону № 1556).
Перелік платних освітніх та інших послуг, що можуть надаватися державними і комунальними вищими навчальними закладами, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Порядок надання платних освітніх та інших послуг, включаючи порядок визначення їх вартості для здобувачів вищої освіти, встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку і торгівлі, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової, бюджетної, податкової політики.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року №796 затверджено Перелік платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форм власності (далі – Перелік).
До переліку платних послуг у сфері освітньої діяльності, що мають право надаватися закладами системи освіти, відповідно до п. 1 Порядку, зокрема, належать послуги з навчання студентів, курсантів для здобуття другої вищої освіти, крім випадків, коли право на безоплатне здобуття другої вищої освіти надано законодавством.
Надання спеціально облаштованих приміщень гуртожитків навчальних закладів для проживання осіб, які навчаються у відповідному навчальному закладі, належить до сфери житлово-комунальних послуг, що мають право надаватися закладами системи освіти (п. 7 Порядку).
На виконання абзацу другого частини шостої ст. 73 Закону № 1556 Кабінетом Міністрів України розроблено Типовий договір про надання освітніх послуг між вищим навчальним закладом та фізичною (юридичною) особою, затверджений постановою від 19 серпня 2015 року № 634 .
Предметом зазначеного договору є надання освітньої послуги (навчання), платником податку здійснюється оплата за місяці навчального року.
Таким чином, сума коштів, сплачена платником податків за гуртожиток, не належить до послуг, що надаються у сфері освітньої діяльності, а, отже, не підпадає під дію п.п. 166.3.3 п. 166.3 ст. 166 Кодексу.
Щодо включення до податкової знижки за звітний рік сум витрат, понесених у минулому році на оплату вартості навчання за місяці звітного року, то Державною фіскальною службою України надано узагальнюючу податкову консультацію, затверджену наказом від 06.04.2015 № 247.
Голова Р.М. Насіров