Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо віднесення органу самоорганізації населення до неприбуткової установи (організації) та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.
Підпунктом 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу встановлено, що неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація (далі – неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:
утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;
установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їх праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов'язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу;
установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об'єднання та асоціації об'єднань співвласників багатоквартирних будинків;
внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр).
Обов'язковою умовою для неприбуткової організації є використання своїх доходів (прибутків) виключно для фінансування видатків на своє утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених установчими документами такої організації (п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу).
Порядок ведення Реєстру, включення неприбуткових організацій до Реєстру та виключення з Реєстру затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2016 року № 440 (далі – Порядок).
Правовий статус, порядок організації та діяльності органів самоорганізації населення визначає Закон України від 11 липня 2001 року № 2625-III «Про органи самоорганізації населення» (далі – Закон № 2625).
Згідно зі ст. 2 Закону № 2625 органи самоорганізації населення – представницькі органи, що створюються жителями, які на законних підставах проживають на території села, селища, міста або їх частин, для вирішення завдань, передбачених цим Законом.
Статтею 3 Закону № 2625 встановлено, що орган самоорганізації населення є однією з форм участі членів територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах у вирішенні окремих питань місцевого значення.
Органами самоорганізації населення є будинкові, вуличні, квартальні комітети, комітети мікрорайонів, комітети районів у містах, сільські, селищні комітети.
Основними завданнями органів самоорганізації населення є: створення умов для участі жителів у вирішенні питань місцевого значення в межах Конституції і законів України; задоволення соціальних, культурних, побутових та інших потреб жителів шляхом сприяння у наданні їм відповідних послуг; участь у реалізації соціально-економічного, культурного розвитку відповідної території, інших місцевих програм.
Відповідно до ст. 12 закону № 2625 основні завдання та напрями діяльності органу самоорганізації населення; порядок використання коштів та іншого майна, порядок звітності; порядок припинення діяльності органу самоорганізації населення тощо зазначаються у Положенні про орган самоорганізації населення (далі – Положення), яке затверджується зборами жителів на підставі рішення сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради про створення органів самоорганізації населення.
Згідно зі ст. 13 Закону № 2625 легалізація органу самоорганізації населення є обов'язковою і здійснюється шляхом його реєстрації або повідомлення про заснування.
У разі реєстрації орган самоорганізації населення набуває статусу юридичної особи.
Статтями 16, 17 Закону № 2625 передбачено, що фінансовою основою діяльності органу самоорганізації населення є: кошти відповідного місцевого бюджету, які надаються йому сільською, селищною, міською, районною у місті (у разі її створення) радою для здійснення наданих органу самоорганізації населення повноважень; добровільні внески фізичних і юридичних осіб; інші надходження, не заборонені законодавством.
Орган самоорганізації населення самостійно використовує фінансові ресурси, отримані з місцевого бюджету, на цілі та в межах, визначених відповідною радою.
Матеріальною основою діяльності органу самоорганізації населення є майно, передане йому радою в оперативне управління.
Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст. 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи самоорганізації населення входять до системи місцевого самоврядування, орган самоорганізації населення може бути включений до Реєстру за умови, що такий орган самоорганізації населення зареєстрований як юридична особа та відповідає вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексу.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.