Державна фіскальна служба Україна розглянула лист ... щодо здійснення агентської діяльності фізичною особою, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, і в межах компетенції повідомляє таке.
Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім того, Податковим кодексом України (далі – Кодекс) визначено функції контролюючих органів, зокрема, п. 191.1 ст. 191 Кодексу встановлено, що контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів, установлених Кодексом, а також надають податкові консультації відповідно до норм Кодексу.
Згідно з п. 52.1 ст. 52 Кодексу за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
Податкова консультація – це допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган (п.п 14.1.172 п.14.1 ст.14 Кодексу).
При цьому контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень (п. 52.5
ст. 52 Кодексу).
Відносини у сфері страхування регулює Закон України від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування» (далі – Закон № 85), який спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.
Статтею 15 Закону № 85 визначено, що страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти.
Страхові брокери – юридичні особи або фізичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник.
Страхові агенти – це фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.
Разом з цим постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1996 року № 1523 затверджено Положення про порядок провадження діяльності страховими посередниками, яке регулює порядок провадження діяльності страховими посередниками (страховими агентами і страховими брокерами) – суб'єктами підприємницької діяльності на ринку страхових послуг і спрямоване на посилення захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та громадян під час отримання страхових послуг через страхових посередників. Дія цього Положення не поширюється на діяльність страхових посередників – громадян, які перебувають із страховиком у трудових відносинах.
Трудові відносини всіх працівників регулює Кодекс законів про працю України.
Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 423, Мінсоцполітики є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері праці та соціальної політики, трудових відносин, соціального захисту.
Крім того, ст. 35 Закону № 85 встановлено, що державний нагляд за страховою діяльністю на території України здійснюється Уповноваженим органом (Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг) та його органами на місцях.
Так, згідно з пп. 4 та 5 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року №1070/2011, Нацкомфінпослуг відповідно до покладених завдань, зокрема, затверджує перелік посередницьких послуг у сфері страхування та перестрахування, надає інформацію на запити юридичних осіб, забезпечує оприлюднення інформації про свою діяльність, здійснює заходи щодо налагодження діалогу з громадськістю.
Отже, питання правомірності здійснення агентської діяльності фізичною особою, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, не належить до компетенції ДФС, а знаходиться в правовому полі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
Водночас питання трудових відносин між страховиками, які мають право здійснювати страхову діяльність, та страховим агентом – фізичною особою, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, відноситься до компетенції Мінсоцполітики – центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері трудових відносин.
Голова Р.М. Насіров