Про розгляд звернення
Державна фіскальна служба України розглянула лист від _________ №___________ про надання роз’яснення щодо можливості надання пільг зі збору за місця для паркування транспортних засобів та повідомляє.
Відповідно до ст.10 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) збір за місця для паркування транспортних засобів (далі – Збір) віднесено до місцевих зборів. Рішення про встановлення місцевих зборів приймається в межах повноважень сільськими, селищними та міськими радами (п.12.3 ст.12 Кодексу).
При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначені ст.7 Кодексу, з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (п.п.12.3.2 п.12.3 ст.12 Кодексу).
Згідно із ст.7 Кодексу під час встановлення податку можуть передбачатися податкові пільги та порядок їх застосування.
Відповідно до п.п.12.3.4 п.12.3 ст.12 Кодексу рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених п.п.12.3.4 п.12.3 ст.12 Кодексу.
Відповідно до ст.2681 Кодексу ставка та порядок сплати Збору до бюджету встановлюються відповідною сільською, селищною або міською радою. Ставки Збору встановлюються за кожний день провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у гривнях за 1 кв. метр площі земельної ділянки, відведеної для організації та провадження такої діяльності, у розмірі від 0,03 до 0,15 відсотка мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Разом з цим Кодексом не дозволяється встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків і зборів для окремих юридичних та фізичних осіб – підприємців та фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків і зборів (п.п.12.3.7 п.12.3 ст.12 Кодексу).
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об’єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п.30.2 ст.30 Кодексу).
Голова Р.М. Насіров