Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо боргових зобов’язань, що виникли за операціями із пов’язаними особами-нерезидентами, і повідомляє.
Щодо використання банком розміру нормативу при обчисленні власного капіталу.
Згідно з п.140.2 ст.140 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) для платника податку, у якого сума боргових зобов'язань, визначених у п. 140.1 ст.140 Кодексу, що виникли за операціями з пов'язаними особами-нерезидентами, перевищує суму власного капіталу більш ніж у 3,5 раза (для фінансових установ та компаній, що займаються виключно лізинговою діяльністю, більш ніж у 10 разів), фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму перевищення нарахованих у бухгалтерському обліку процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов'язаннями над 50 відсотками суми фінансового результату до оподаткування, фінансових витрат та суми амортизаційних відрахувань за даними фінансової звітності звітного податкового періоду, в якому здійснюється нарахування таких процентів.
Сума боргових зобов'язань та власного капіталу для цілей цього пункту визначається як середнє арифметичне значень боргових зобов'язань та власного капіталу на початок та кінець звітного податкового періоду з урахуванням процентів, зазначених у п.140.3 ст.140 Кодексу.
Таким чином, враховуючи положення п.140.2 ст.140 Кодексу, банки як фінансові установи при обчисленні власного капіталу застосовують норматив «у десять разів».
Щодо включення до переліку боргових зобов’язань суми грошових коштів, розміщених нерезидентом-пов’язаною особою на кореспондентських та інвестиційних рахунках, відкритих у банку.
Відповідно до п.140.1 ст.140 Кодексу під борговими зобов'язаннями для цілей цього пункту слід розуміти зобов'язання за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, операціями РЕПО, зобов'язання за договорами фінансового лізингу та іншими запозиченнями незалежно від їх юридичного оформлення.
Отже, до переліку боргових зобов’язань платника податку на прибуток включаються суми грошових коштів, розміщених нерезидентом-пов’язаною особою на кореспондентських та інвестиційних рахунках, відкритих у банку.
Щодо витрат, які визнаються фінансовими витратами з метою застосування п.140.2 ст.140 Кодексу.
Згідно з п. 27 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (далі –П(С)БО 16), до фінансових витрат відносяться витрати на проценти (за користування кредитами, отриманими за облігаціями, випущеними за фінансовою орендою тощо) та інші витрати підприємства, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати».
Щодо процентів за борговими зобов’язаннями, які збільшують фінансовий результат до оподаткування.
Згідно з положеннями п.140.2 ст.140 Кодексу обмеження на врахування процентів у витратах стосуватиметься процентних витрат платника за борговими зобов’язаннями, що виникли за операціями з пов’язаними особами-нерезидентами.
Щодо періоду оподаткування суми щорічного 5 - відсоткового зменшення.
Відповідно до п.140.3 ст.140 Кодексу проценти, які перевищують суму обмеження, визначеного п. 140.2 ст.140 Кодексу, які збільшили фінансовий результат до оподаткування, зменшують фінансовий результат до оподаткування майбутніх звітних податкових періодів у сумі, зменшеній щорічно на 5 відсотків до повного її погашення з урахуванням обмежень, встановлених п. 140.2 ст.140 Кодексу.
Таким чином, сума щорічного 5 - відсоткового зменшення залишку процентних витрат, передбачена п.140.3 ст.140 Кодексу, не буде враховуватись у зменшення фінансового результату до оподаткування в майбутніх звітних періодах.