Державна фіскальна служба України розглянула лист … щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на заробітну плату учням, які проходять виробничу практику на підприємстві, та в межах компетенції повідомляє.
Відповідно до частини четвертої ст. 53 Закону України від 23 травня 1991 року № 1060-XII «Про освіту» на час виробничого навчання, практики учням і студентам забезпечуються робочі місця, безпечні та нешкідливі умови праці.
Законом України від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР «Про професійно-технічну освіту» (далі – Закон № 103) визначено правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи професійно-технічної освіти, створення умов для професійної самореалізації особистості та забезпечення потреб суспільства і держави у кваліфікованих робітниках.
Статтею 29 Закону № 103 підприємства, установи, організації незалежно від форм власності надають учням, слухачам професійно-технічних навчальних закладів робочі місця або навчально-виробничі ділянки для проходження виробничого навчання чи виробничої практики відповідно до укладених із професійно-технічними навчальними закладами договорів про навчально-виробничу практику. Типовий договір про навчально-виробничу практику та порядок надання робочих місць визначаються Кабінетом Міністрів України.
Учні, слухачі професійно-технічних навчальних закладів під час виробничого навчання і виробничої практики на виробництві виконують роботи відповідно до навчальних планів і програм.
Згідно з п. 9 Порядку надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 1999 року № 992 (далі – Порядок), перед початком виробничого навчання та виробничої практики керівник підприємства видає наказ про персональний розподіл учнів, слухачів професійно-технічного навчального закладу на робочі місця або навчально-виробничі ділянки виробничих підрозділів чи створює учнівські самостійні навчально-виробничі підрозділи та визначає відповідно до змісту робочих навчальних програм види робіт, а також призначає з числа інженерно-технічних працівників та кваліфікованих робітників підприємства відповідальних за проведення виробничого навчання та виробничої практики, забезпечення умов і безпеки праці на рівні нормативних вимог, установлює системи оплати праці учнів, слухачів за фактично виконаний обсяг робіт відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки) та укладених із професійно-технічними навчальними закладами договорів про навчально-виробничу практику.
Відповідно до пп. 7 і 8 Порядку учні, слухачі учбових закладів, які згідно з договором, укладеним між професійно-технічним навчальним закладом та підприємством, проходять виробничу практику та виробниче навчання на підприємстві, не включаються до складу (списку) і штатного розпису працівників підприємства.
При цьому всі організаційні питання проходження виробничої практики та виробничого навчання в кожному конкретному випадку визначаються положеннями договору, укладеного навчальним закладом і підприємством. Типова форма такого договору наведена в додатку до Порядку.
Згідно із п. 10 Порядку з моменту розподілу учнів, слухачів професійно-технічного навчального закладу на робочі місця або навчально-виробничі ділянки на них відповідно до законодавства про охорону праці поширюються права та обов'язки щодо виконання правил і норм охорони праці, техніки безпеки та виробничої санітарії, правил внутрішнього трудового розпорядку та інших правил і норм, що діють на підприємстві, з відповідних професій, спеціальностей і рівнів кваліфікації робітників та службовців. Учні, слухачі підлягають соціальному та іншому страхуванню нарівні з відповідними працівниками підприємства.
Отже, учні, слухачі професійно-технічних навчальних закладів, які проходять виробничу практику, не включаються до складу (списку) робітників підприємства, однак на них у повній мірі розповсюджуються правила внутрішнього трудового розпорядку і положення інших внутрішніх актів і розпоряджень підприємства.
Разом з тим п. 17 Порядку встановлено, що за фактично виконаний обсяг робіт учнями, слухачами за період виробничого навчання та виробничої практики відповідно до виробничих завдань, підприємство нараховує їм заробітну плату згідно з установленими системами оплати праці за нормами, розцінками, ставками (окладами) з урахуванням коефіцієнтів, доплат
і надбавок.
Нараховані учням, слухачам кошти переказуються для виплати на рахунок професійно-технічного навчального закладу або виплачуються їм безпосередньо підприємством не пізніше п'яти днів після виплати заробітної плати працівникам підприємства.
П'ятдесят відсотків заробітної плати, нарахованої за час виробничого навчання і виробничої практики учням професійно-технічних навчальних закладів, може бути направлено на рахунок навчального закладу для здійснення його статутної діяльності, зміцнення навчально-матеріальної бази, на соціальний захист учнів, проведення культурно-масової і фізкультурно-спортивної роботи.
Основною підставою виникнення трудових правовідносин на території України є факт укладення трудового договору, яким відповідно до частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою (далі – роботодавець), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою,
з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а роботодавець – виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Загальний порядок укладення трудового договору встановлено ст. 24 КЗпП, якою, зокрема, передбачено укладення трудового договору, як правило, в письмовій формі.
Згідно із частиною третьою ст. 24 КЗпП працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим, ст. 38 Закону № 103 встановлено, що час навчання
у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний, і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
При цьому слід зазначити, що професійно-технічна освіта може включати, зокрема, професійно-практичну підготовку, яка проводиться на робочих місцях на виробництві чи в сфері послуг у формі виробничої практики (ст. 25 Закону № 103).
Згідно з п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Для студентів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів, які раніше не працювали та у зв'язку з цим не мали трудових книжок, відомості про роботу в студентських таборах, на виробничій практиці, а також про виконання науково-дослідної госпдоговірної тематики на підставі довідок вносяться підприємством, де надалі вони будуть працювати (п. 2.18 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58).
Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються КЗпП, Законом України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі – Закон № 108) та іншими нормативно-правовими актами.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок), умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).
Пунктом 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464 визначено, що базою нарахування єдиного внеску для підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону № 108, та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Згідно з частиною дев’ятою ст. 9 Закону № 2464 обчислення і сплата єдиного внеску за працівників, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях, здійснюються роботодавцями за рахунок сум, на які внесок нарахований.
Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону № 2464 нараховується єдиний внесок (частина друга
ст. 9 Закону № 2464).
Таким чином, нарахована заробітна плата учням, які проходять виробничу практику на підприємстві згідно з договором про навчально-виробничу практику, є базою нарахування єдиного внеску.
При цьому підприємством нараховується та утримується єдиний внесок із усієї суми нарахованої заробітної плати учня.
Статтею 8 Закону № 2464 визначено, що якщо база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.
При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставки єдиного внеску, встановлені частиною п'ятою ст. 8 Закону № 2464, застосовуються до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.
Отже, для учнів, які проходять виробниче навчання і виробничу практику на підприємстві, сума єдиного внеску розраховується (нараховується та утримується) з фактично нарахованої заробітної плати незалежно від її розміру.
Абзацом першим частини п’ятої ст.8 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених, зокрема, в абзаці другому частини першої п. 1 ст. 4 Закону № 2464 (тобто роботодавців), встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим п. 1 частини першої ст. 7 Закону
№ 2464 бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності у розмірі від 36,76 до 49,7 відсотка.
Згідно зі ст. 47 розд. ІІІ Закону № 2464 визначення класу професійного ризику виробництва за видами економічної діяльності здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною сьомою ст. 5 Закону № 2464 передбачено, що єдиний внесок для найманих працівників, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб встановлюється у розмірі 3,6 відс. бази нарахування єдиного внеску.
Відповідно до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.04.2015 № 435 (далі – Порядок № 435), звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (далі – Звіт) формується на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону № 2464 нараховується єдиний внесок.
Підприємство надає за учнів, які проходять виробниче навчання і виробничу практику на підприємстві Звіт за формою згідно з додатком 4 до Порядку № 435.
При цьому згідно з додатком 2 до Порядку № 435 зазначені особи відображаються у таблиці 6 додатка 4 до цього Порядку з кодом категорії застрахованих осіб «1».
Водночас, у разі застосування роботодавцем понижуючого коефіцієнту кількість учнів-практикантів, а також їх дохід не враховуються у кількості застрахованих осіб звітного періоду при нарахуванні єдиного внеску під час обчислення встановлених Законом № 2464 умов для застосування понижуючого коефіцієнту.
Голова Р.М. Насіров