Про розгляд звернення
Державна фіскальна служба України розглянула звернення платника податку щодо порядку оподаткування податком на додану вартість операції з перерахування коштів у вигляді гарантійного внеску за договором оренди та повідомляє.
Відповідно до підпунктів «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких згідно зі статтею 186 ПКУ розташоване на митній території України.
Підпунктом 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПКУ визначено, що постачання послуг − це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.
Операції з передачі майна у схов (відповідальне зберігання), у концесію, а також у лізинг (оренду), крім передачі у фінансовий лізинг, не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість (підпункт 196.1.2 пункту 196.1 статті 196 ПКУ).
Таким чином, передача майна в оренду, а також повернення такого майна його власнику не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками − суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.
Враховуючи викладене, якщо умовами договору оренди передбачено, що кошти у вигляді гарантійних платежів (внесків) зараховуються в оплату лізингових (орендних) платежів, то ця сума гарантійних платежів (внесків) збільшує базу оподаткування податком на додану вартість у орендодавця. При цьому податкові зобов'язання у орендодавця та податковий кредит у орендаря визначаються на дату, визначену пунктом 187.1 статті 187 та пунктом 198.2 статті 198 ПКУ відповідно.
Якщо ж умовами договору оренди передбачено, що гарантійні платежі (внески) виконують виключно функцію засобу забезпечення виконання зобов'язань та підлягають поверненню орендарю в кінці терміну дії договору, то ця сума гарантійних платежів (внесків) не збільшує базу оподаткування у орендодавця. Податкові зобов'язання орендодавцем та податковий кредит орендарем при отриманні/перерахуванні такого гарантійного платежу не визначаються.
При цьому у разі зміни в процесі виконання договору оренди напряму використання отриманого раніше гарантійного платежу (внеску), який спочатку виконував функцію засобу забезпечення виконання зобов'язань за договором, а потім спрямовується в рахунок оплати лізингових (орендних) платежів, що має бути обумовлено додатковою угодою до договору, на дату зміни напряму використання гарантійного платежу (внеску) (дата укладення додаткової угоди до договору) орендодавець повинен нарахувати податкові зобов'язання на суму отриманих гарантійних платежів (внесків), а орендар на зазначену дату матиме право на формування податкового кредиту, за умови реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та виконання інших правил щодо формування податкового кредиту, встановлених ПКУ.
| Голова | Р.М. Насіров |