Державна фіскальна служба України керуючись ст.52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула лист щодо відображення у бухгалтерському обліку витрат на поліпшення доріг і в межах компетенції повідомляє таке.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 розділу ІІІ Кодексу в редакції, чинній з 01 січня 2015 року, об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Таким чином, податкові зобов’язання з податку на прибуток визначаються виходячи з бухгалтерського фінансового результату, відкоригованого на різниці, сформовані відповідно до положень Кодексу.
Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів, визначені в статті 138 Кодексу.
Фінансовий результат до оподаткування збільшується:
на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта.
Фінансовий результат до оподаткування зменшується:
на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 статті 138 Кодексу;
на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень статті 138 Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта;
на суму дооцінки та вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Для цілей оподаткування амортизація витрат на поліпшення господарських шляхів розраховується відповідно до правил бухгалтерського обліку з урахуванням вимог ст. 138 Кодексу.
При цьому фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої амортизації витрат на поліпшення господарських шляхів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та зменшується на суму розрахованої амортизації витрат на поліпшення господарських шляхів відповідно до п. 138.3 ст. 138 Кодексу (п. 138.1, 138.2 ст. 138 Кодексу).
Щодо оподаткування податком на додану вартість.
Сервітут відповідно до Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) – це право користування чужим майном (стаття 401 ЦКУ).
Сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном.
Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.
Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.
Таким чином, при укладенні договору сервітуту нерухомого майна (відмінного від земельної ділянки) власник нерухомого майна передає іншій особі певні права щодо користування таким майном.
Статтею 185 Кодексу визначено, що об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України відповідно до статті 186 Кодексу.
Постачанням послуг відповідно до підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Кодексу є будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.
Враховуючи викладене, надання права користування нерухомим майном (відмінним від земельної ділянки) згідно з договором сервітуту є операцією з постачання послуг (послуга, що споживається її отримувачем в процесі провадження певної діяльності) і оподатковується ПДВ у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків.
Суми ПДВ, сплачені/нараховані у зв’язку із поліпшенням господарських шляхів, які перебувають у користуванні товариства на території земельних ділянок на праві земельного сервітуту, включаються до складу податкового кредиту такого товариства за умови наявності належним чином складеної та зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної.