Державна фіскальна служба Україна розглянула лист .... щодо нарахування єдиного внеску роботодавцями працівнику, який з нез’ясованих причин не з’являється на роботу протягом звітного місяця.
Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються Кодексом законів про працю України (далі – КЗпП), Законом України від 24 березня 1995 року
№ 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі – Закон № 108) та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі ст. 1 Закону № 108 заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Пунктом 1 частини першої ст. 7 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) визначено, що базою нарахування єдиного внеску для підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону № 108, та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Згідно з частиною дев’ятою ст. 9 Закону № 2464 обчислення і сплата єдиного внеску за працівників, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях, здійснюються роботодавцями за рахунок сум, на які внесок нарахований.
Відповідно до частини п'ятої ст. 8 Закону № 2464 у разі, якщо база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.
Утримання єдиного внеску із заробітної плати (доходу) найманого працівника здійснюється із фактично нарахованої заробітної плати (доходу).
Водночас, пунктом 4 частини першої ст. 40 КЗпП прогул визначено як відсутність на роботі, в тому числі більше трьох годин протягом робочого дня, без поважних причин.
Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» прогулом без поважної причини визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).
Прогул, крім вимушеного прогулу, не оплачується, проте є однією з підстав для звільнення найманої особи з ініціативи роботодавця (п. 4 частини першої ст. 40 КЗпП).
Отже, якщо працівнику в поточному місяці не нараховувалася заробітна плата, база нарахування єдиного внеску відсутня.
Відповідно до п. 9 розділу ІV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435, (далі – Порядок № 435), таблиця 6 додатка 4 до цього порядку призначена для формування страхувальником у розрізі кожної застрахованої особи відомостей про суми нарахованої їй заробітної плати (доходу) у звітному місяці.
Водночас, згідно з п. 1 частини першої ст. 121 Закону № 2464 Пенсійний фонд України (далі – Пенсійний фонд) відповідно до покладених завдань, зокрема, формує та веде реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі – Державний реєстр).
Пунктом 3 частини першої ст. 13 1 Закону № 2464 визначено, що Пенсійний фонд та його територіальні органи мають право надавати консультації з питань відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру, та ведення цього реєстру.
Відповідно до п.п. 6 п. 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280, одним із завдань Пенсійного фонду є внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб та їх використання, здійснення контролю за додержанням вимог законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів, за достовірністю поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, інших джерел, визначених законодавством.
Отже, консультації з питань ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру, включаючи заповнення таблиць 5 - 9 додатка 4, всіх таблиць додатка 5, додатка 6 та додатка 7 до Порядку № 435 надають органи Пенсійного фонду.
Враховуючи викладене, з питання щодо заповнення таблиці 6 додатка 4 Звіту стосовно працівника, який з нез’ясованих причин не з’являється на роботу протягом звітного місяця, пропонуємо звернутися до Пенсійного фонду.
Голова Р.М. Насіров