Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула лист щодо визначення операції контрольованою, якщо товар придбаний у нерезидента, який не відповідає ознакам, встановленим у п.п. 39.2.1.2 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, при цьому оплата за товар за договором переуступки права вимоги здійснена нерезиденту, що відповідає ознакам, визначеним у п.п. 39.2.1.2 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, і повідомляє.
Відповідно до п.п. 39.2.1.2 п. 39.2 ст. 39 Кодексу для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими є господарські операції, що впливають на об'єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Операції з контрагентом, зареєстрованим у державі (на території), включеній до зазначеного переліку, визнаються контрольованими з дати включення держави (території) до такого переліку.
Слід врахувати, що протягом 2015 року діяло декілька затверджених розпорядженнями Кабінету Міністрів України переліків, а саме:
Перелік держав (територій), у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 1042 (діє до 14.05.2015);
Перелік держав (територій), які відповідають критеріям, установленим
п.п. 39.2.1.2 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 № 449-р (термін дії з 14.05.2015 по 16.09.2015);
Перелік держав (територій), які відповідають критеріям, установленим
п.п. 39.2.1.2 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 977-р (діє з 16.09.2015).
Господарською операцією для цілей трансфертного ціноутворення є всі види операцій, договорів або домовленостей, документально підтверджених або непідтверджених, що можуть впливати на об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, зокрема, але не виключно:
операції з товарами, такими як сировина, готова продукція тощо;
операції з надання послуг;
операції з нематеріальними активами, такими як роялті, ліцензії, плата за використання патентів, товарних знаків, ноу-хау тощо, а також з будь-якими іншими об'єктами інтелектуальної власності;
фінансові операції, включаючи лізинг, участь в інвестиціях, кредитах, комісії за гарантію тощо;
операції з купівлі чи продажу корпоративних прав, акцій або інших інвестицій, купівлі чи продажу довгострокових матеріальних і нематеріальних активів. (п.п. 39.2.1.4 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу).
Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п.п. 14.1.255 п. 14.1. ст. 14 Кодексу відступлення права вимоги – це операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.
Отже, з урахуванням положень п.п. 39.2.1.4 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, якщо заборгованість резидента за товари (роботи, послуги) відступається нерезидентом, що здійснив їх поставку (перший кредитор) іншому нерезиденту (другий редитор), який зареєстрований у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), чинному на час здійснення такого відступлення, така операція підпадає під визначення контрольованої відповідно до вимог п.п. 39.2.1.2 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу як операція, здійснена з другим кредитором. При цьому ціна за такою операцією визначається з урахуванням умов договору та договору з відступлення права вимоги.