Державна фіскальна служба України розглянула.......лист та у межах компетенції повідомляє.
Основним нормативно-правовим актом, що регулює розрахунки за готівку, є Закон України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265), який є спеціальним законом. Встановлення вимог щодо проведення розрахункових операцій за готівку іншими законами, крім Податкового кодексу України (далі – Кодекс), заборонено.
Відповідно до ст. 2 Закону № 265 реєстратор розрахункових операцій (далі – РРО) – це пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з приймання готівки для подальшого переказу; розрахункова операція – це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або у разі повернення товару (відмови від послуги) – оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Згідно з ст. 3 Закону № 265 суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, та видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Законом України від 01 липня 2015 року № 569-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій» (далі – Закон № 569) внесено зміни до Закону № 265, зокрема, ст. 2 Закону № 265 доповнено абзацом восьмим, яким визначено, що вбудований контрольно-касовий реєстратор – РРО, призначений для забезпечення реалізації фіскальних функцій у складі програмно-технічного комплексу самообслуговування, автомату з продажу товарів (послуг) тощо.
Таким чином, законодавством передбачено забезпечення реалізації фіскальних функцій у складі програмно-технічних комплексів самообслуговування.
Пунктом 2 ст. 9 Закону № 265 визначено, що РРО не застосовується при виконанні банківських операцій, крім: операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, якщо такі операції виконуються не в касах уповноважених банків; операцій комерційних агентів банків та небанківських фінансових установ з приймання готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування, за винятком програмно-технічних комплексів самообслуговування, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів.
На сьогодні до державного реєстру РРО внесено пристрої для фіскалізації програмно-технічних комплексів самообслуговування.
За впровадження та виробництво касової техніки в Україні відповідають Асоціація «Українські електроніка, комп’ютери, касові апарати» та 18 виробників РРО і більше 600 суб’єктів господарювання проводять їх технічне обслуговування. Для уточнення моделей та модифікацій РРО, які можливо використовувати з програмно-технічними комплексами самообслуговування необхідно, звертатись до виробників РРО або центрів сервісного обслуговування РРО.
Крім того, зміни до Закону № 265 у частині фіскалізації операцій з приймання та переказу готівкових коштів були ініційовані Національним банком України.
Щодо врегулювання колізій норм законодавства, які виникли з прийняттям Закону № 569 у частині застосування РРО при переказі коштів, повідомляємо таке.
Оскільки регулятором ринку приймання та переказу готівкових коштів відповідно до ст. 7 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-XIV «Про Національний банк України» є Національний банк України, питання врегулювання законодавчих колізій з питання приймання та переказу готівкових коштів відноситься до компетенції Національного банку України.
Щодо приведення у відповідність Закону № 265 до принципів державної регуляторної політики повідомляємо таке.
Враховуючи те, що Закон № 265 є спеціальним законом, який визначає правові засади застосування РРО, встановлення норм щодо незастосування РРО у інших законах, крім Податкового кодексу України, не допускається, ДФС вважає питання фіскалізації обліку операцій з приймання та переказу готівкових коштів через програмно-технічні комплекси самообслуговування врегульованим.
.
Перший заступник Голови С.В. Білан