Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула лист … щодо визначення періоду обчислення заробітної плати працівників, бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб, нарахування та утримання єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок), об’єкта оподаткування військовим збором доходу у вигляді заробітної плати та в межах компетенції повідомляє таке.
Частиною другою ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Функції контролюючих органів визначено ст. 191 Кодексу, згідно з п. 191.1 якої контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених Кодексом, а також надають податкові консультації відповідно до норм Кодексу.
Статтею 15 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР „Про оплату праці” та статтею 97 Кодексу законів про працю України встановлено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі із дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. Якщо колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності – з іншим уповноваженим на представництво органом.
Порядок оподаткування податком на доходи фізичних осіб регулюється розділом ІV Кодексу.
Згідно із п. 164.1 ст. 164 Кодексу базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід з урахуванням особливостей, визначених розділом ІV Кодексу.
Загальний оподатковуваний дохід – це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Статтею 34 Кодексу встановлено податкові періоди, до яких, зокрема, відноситься календарний місяць.
Відповідно до п.п. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164 Кодексу загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.
Доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту), включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку
(п.п. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).
Підпунктом 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 Кодексу.
Крім того, відповідно до п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 Кодексу, зокрема, загальний місячний оподатковуваний дохід, до складу якого включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
Ставка збору – 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу (п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу (п.п. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
Враховуючи зазначене, якщо колективним договором підприємства встановлено відповідний період, за який щомісячно здійснюється нарахування заробітної плати працівника (з 26 числа кожного місяця по 25 число наступного місяця), то базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб та об’єктом оподаткування військовим збором є дохід працівника у вигляді заробітної плати, нарахований роботодавцем у листопаді з 26.10.2015 по 31.10.2015 та грудні з 26.11.2015 по 30.11.2015.
Разом з тим, особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду (п.п. „б” п. 176.2 ст. 176 Кодексу).
Також згідно із п.п. 1.6 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу платники військового збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені ст. 176 Кодексу.
Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 (далі – Порядок).
Згідно з Довідником ознак доходів, наведених у додатку до Порядку, під ознакою доходу „101” відображаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
Відповідно до п.п. 3.11 п. 3 Порядку відомості про оподаткування військового збору відображаються у розділі II форми № 1ДФ, а саме у рядку „Військовий збір” загальна сума нарахованого доходу, загальна сума виплаченого доходу, загальна сума нарахованого військового збору та загальна сума перерахованого до бюджету військового збору відображаються у грошовій формі, вираженій у національній валюті (у гривнях з копійками). При цьому відомості про фізичну особу - платника податку, якій нараховані доходи, з яких утримується військовий збір, не зазначаються.
Крім того, п. 1 частини першої ст. 7 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” (далі – Закон № 2464) визначено, що базою нарахування єдиного внеску для підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону № 108, та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Згідно з п. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема:
своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок;
вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством;
Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (частина друга ст. 9
Закону № 2464)
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пп. 4 і 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464, для яких звітним періодом є календарний рік (частина восьма ст. 9 Закону № 2464).
Наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 затверджено Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування
(далі – Порядок № 435), відповідно до п. 9 розд. ІV якого таблиця 6 додатка 4 до Порядку № 435 призначена для формування страхувальником у розрізі кожної застрахованої особи відомостей про суми нарахованої їй заробітної плати (доходу) у звітному місяці.
Нарахування відображаються за календарний місяць (з першого до останнього числа місяця).
Кількість календарних днів перебування у трудових / цивільно-правових відносинах протягом звітного місяця не може зазначатися у звітному місяці за майбутні та минулі звітні періоди, за винятком відпустки, відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами та випадків поновлення на роботі особи за рішенням суду.
Якщо нарахування заробітної плати здійснюється за попередній період, зокрема у зв'язку з уточненням кількості відпрацьованого часу, виявленням помилок, суми донарахованої заробітної плати включаються до заробітної плати місяця, у якому були здійснені такі донарахування.
Щодо визначення періоду обчислення заробітної плати працівників.
Відповідно до Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 423, Мінсоцполітики є центральним органом виконавчої влади, який, зокрема, забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці, трудових відносин, здійснення державного нагляду та контролю за додержанням вимог законодавства про працю та надає роз'яснення щодо реалізації державної політики з питань, що належать до компетенції Мінсоцполітики.
Отже, питання щодо оплати праці, а саме визначення періоду обчислення заробітної плати працівників, не належить до компетенції Державної фіскальної служби України. З порушених питань пропонуємо звернутися до Мінсоцполітики.
Голова Р.М. Насіров