Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула лист щодо оподаткування повернутих (неповернутих) товариством фізичним особам коштів, які були залучені як застава (кошти на депозитах, розміщених у банку-кредитора), і повідомляє.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ст. 546 ЦКУ виконання зобов'язання може забезпечуватися порукою, заставою.
Поняття «застава» визначено у ст. 572 ЦКУ та ст. 1 Закону України від 02 жовтня 1992 року № 2654-XII «Про заставу» (далі – Закон № 2654), яке передбачає, що кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору кредиту (ст. 3 Закону № 2654).
Відповідно до ст. 583 ЦКУ та ст. 11 Закону № 2654 заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).
Слід зауважити, що договір застави повинен бути укладений у письмовій формі (ст. 13 Закону № 2654).
Статтею 20 Закону № 2654 та ст. 589 ЦКУ встановлено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. До третьої особи, яка задовольнила в повному обсязі вимоги заставодержателя, переходить разом з правом вимоги забезпечена нею застава у встановленому законодавством порядку.
Також ст. 512 ЦКУ визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні іншою особою, зокрема, виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем) та виконання обов'язку боржника третьою особою.
Згідно із ст. 513 ЦКУ правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (ст. 514 ЦКУ).
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує, зокрема, доходи з джерела їх походження в Україні.
Об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу).
Перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено підпунктами 164.2.1 – 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Кодексу. До цього переліку включаються інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Кодексу, що передбачені п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу.
Також ст. 165 Кодексу визначено доходи, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Разом з тим, відповідно до п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Кодексу тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір, платниками якого є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 Кодексу (п.п. 1.1 п. 161 підрозділу 10 Кодексу).
Об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, встановлені ст. 163 Кодексу (п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу).
Кожний конкретний випадок оподаткування доходу, отриманого фізичною особою, зокрема, доходу у вигляді повернення товариством зобов’язань за кредитним договором, слід розглядати з урахуванням документів (умов договорів), що стосуються цієї справи.
Щодо податкових наслідків для юридичної особи платника податку на прибуток при неповерненні коштів поручителю.
Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ «Податок на прибуток підприємств» Кодексу.
Розділом ІІІ «Податок на прибуток підприємств» Кодексу не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці щодо операцій з переведення боргу та неповернення коштів поручителю за кредитним договором та договором застави.
Таким чином, вищезазначені операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при визначенні фінансового результату до оподаткування.