Державна фіскальна служба України розглянула листи щодо розрахунку собівартості товару та, керуючись ст.52 Податкового кодексу України (далі − Кодекс), повідомляє.
Згідно зі статтею 291 Кодексу спрощена система оподаткування, обліку та звітності – це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, відповідно до положень підпункту 2 пункту 291.4 якої до платників єдиного податку другої групи належать фізичні особи – підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умов, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
обсяг доходу не перевищує 1500000 грн.
Враховуючи зазначене, фізичні особи – підприємці, які провадять господарську діяльність із надання послуг, у тому числі побутових, юридичним особам – неплатникам єдиного податку, не мають права перебувати на спрощеній системі оподаткування в другій групі. Проте обмеження щодо продажу товарів платниками єдиного податку другої групи юридичним особам законодавством не передбачено.
Згідно з п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134 Кодексу об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Кодексу.
Розділ III Кодексу не містить положень щодо порядку визначення собівартості товарів (робіт, послуг), отже, таке визначення здійснюється згідно з правилами бухгалтерського обліку.
Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п.2 ст.6 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”).