Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо оподаткування виплат нерезиденту та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України, повідомляє.
Відповідно до п.п. 14.1.260 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України у редакції, чинній до 01.01.2015 (далі – Кодекс), фрахт – це винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для:
перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами;
перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.
Як зазначено у листі, судно спеціального технічного флоту використовується для днопоглиблення.
Таким чином, оренда зазначеного судна не є фрахтом в розумінні Кодексу, оскільки таке судно не використовується для перевезення вантажів та пасажирів.
Доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними ст. 160 Кодексу.
Перелік таких доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, визначено п. 160.1 ст. 160 Кодексу.
Згідно з положеннями п. 160.1 ст. 160 Кодексу будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.
Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються, зокрема, лізингова/орендна плата, що сплачується резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента – лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди (п.п. «ґ» п. 160.1 ст. 160 Кодексу).
Відповідно до п. 160.2 ст. 160 Кодексу резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 – 160.6 ст. 160 Кодексу, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у п. 160.1 ст. 160 Кодексу, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
Відповідно до ст. 3 Кодексу чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування, є частиною податкового законодавства України. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
В Україні застосування зазначених вище процедур регламентоване положеннями ст. 103 Кодексу.
Відповідно до положень п. 103.2 ст. 103 Кодексу особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.
Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами п. 103.4 ст. 103 Кодексу.
Відповідно до п. 103.3 ст. 103 Кодексу бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.
При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.
Рішення Вищого адміністративного суду України від 24.03.2014 № К/800/52155/13 містить тлумачення терміна «бенефіціарний (фактичний) отримувач (власник) доходу». Так, «фактичний отримувач доходу» не має тлумачитися у вузькому, технічному сенсі, його значення слід визначати виходячи з мети, завдань міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування, таких як «уникнення від сплати податків», і з урахуванням таких основних принципів, як «запобігання зловживання положеннями договору». Для визначення особи як фактичного отримувача доходу така особа повинна володіти не тільки правом на отримання доходу, але і, згідно з міжнародною практикою застосування угод про уникнення подвійного оподаткування, повинна бути особою, яка визначає подальшу економічну долю доходу.
У разі якщо лізингова/орендна плата сплачується не власнику судна, а суб’єкту, який фрахтує це судно у власника, тобто по суті – агенту, який не є бенефіціарним власником доходу, то до такого платежу не застосовуватиметься положення міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку.
Водночас у кожному конкретному випадку у першу чергу потрібно керуватися положеннями відповідної двосторонньої конвенції.
Так, конвенцією про уникнення подвійного оподаткування може бути визначений інший порядок застосування цієї конвенції в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку до інших видів доходів резидента договірної держави.
Таким чином, для отримання більш повної консультації необхідно зазначити державу, резидентом якої є власник судна, та суб’єкт, який фрахтує це судно у власника.