Про надання податкової консультації
Державна фіскальна служба України розглянула лист ….. від …… № ….. щодо надання податкової консультації стосовно можливого прийняття від підзвітного працівника касового чеку, який не містить реквізитів „Акцизний податок”, та необхідності включення суми коштів за такими чеками до загального оподаткованого доходу цього працівника з подальшим оподаткуванням податком на доходи фізичних осіб та військовим збором (вх. ДФС № ….. від …….) і повідомляє таке.
Згідно з п.п. 1, 2 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (далі – Закон № 265) суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов’язані, зокрема, проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, та видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 „Про затвердження Положення про форму та зміст розрахункових документів, Порядку подання звітності, пов’язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форми № ЗВР-1 Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок)”, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за № 220/28350 (далі – наказ № 13), затверджено, зокрема, Положення про форму та зміст розрахункових документів (далі – Положення).
Абзацом тринадцятим п. 2 розділу ІІ Положення визначено, що для суб’єктів господарювання роздрібної торгівлі, що здійснюють реалізацію підакцизних товарів та зареєстровані платниками акцизного податку (суб’єктів господарювання, що зареєстровані платниками іншого податку, крім ПДВ), касовий чек, надрукований РРО, повинен містити окремим рядком розмір ставки такого податку, загальну суму такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка друкуються назва такого податку.
Водночас, відповідно до п. 5 наказу № 13, вимоги до форми і змісту фіскальних касових чеків у частині відображення інших податків, крім податку на додану вартість, не поширюються на розрахункові документи, що друкуються РРО, версії внутрішнього програмного забезпечення яких включені до Державного реєстру електронних контрольно-касових апаратів та комп’ютерних систем, до дня набрання чинності цим наказом.
Також згідно з абзацом третім ст. 12 Закону № 265 не підлягають виключенню з Державного реєстру моделі РРО, що раніше пройшли первинну реєстрацію та використовуються суб’єктом господарювання, до закінчення строку їх служби (строку, протягом якого виробник (постачальник) гарантує працездатність таких реєстраторів, у тому числі комплектувальних виробів та їх складових частин, збереження інформації у фіскальній пам’яті, за умови дотримання користувачем вимог експлуатаційних документів). Строк між первинною реєстрацією РРО та датою їх виключення з Державного реєстру не повинен бути меншим семи років.
У разі зміни законодавчих вимог до використання РРО виробник (постачальник) зобов’язаний, за наявності технічних можливостей, здійснити доопрацювання РРО.
Разом з тим вимоги до форми і змісту касових чеків, роздрукованих РРО, які включені до Державного реєстру після 11.03.2016, є обов’язковими для усіх суб’єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Враховуючи викладене, касові чеки, які видаються споживачам палива на АЗС при продажу пального, можуть і не містити реквізиту „Акцизний податок” у разі їх друкування РРО, що включені до Державного реєстру раніше 11.03.2016, однак вони є чинними і мають прийматися як документ, що підтверджує сплату за придбане пальне при звітуванні працівниками підприємства за витрачені готівкові кошти.
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Податкового кодексу України (далі – Кодексу), згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Відповідно до п.п. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема, кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно з п. 170.9 ст. 170 Кодексу.
Згідно з п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу не є доходом платника податку – фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем або є членом керівних органів підприємств, установ, організацій, сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження у межах фактичних витрат, зокрема, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті).
При цьому зазначені в абзаці другому п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу витрати не є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат.
Будь-які витрати на відрядження не включаються до оподатковуваного доходу платника податку за наявності документів, що підтверджують зв’язок такого відрядження з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає, зокрема (але не виключно), таких: запрошень сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає; укладеного договору чи контракту; інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає.
Підтвердними документами, що засвідчують вартість понесених у зв’язку з відрядженням витрат, є розрахункові документи відповідно до Закону № 265.
Враховуючи викладене, сума витрат, понесена працівником під час відрядження на придбання пального, не включається до його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу за умови, що такі витрати підтверджені розрахунковими документами, які відповідають нормам чинного законодавства.
Крім того, відповідно до п.п. «г» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий таким платником як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу) у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються відповідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом.
Підпунктом 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку 18 відс., визначену
ст. 167 Кодексу.
Щодо військового збору (далі – збір), то об’єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (п.п. 1.2 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
Ставка збору становить 1,5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (п.п. 1.3 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
Голова Р.М. Насіров