Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість операцій із внесення до статутного капіталу підприємства майнових прав на кредиторську заборгованість та припинення цієї заборгованості через поєднання боржника та кредитора в одній особі та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.
Відповідно до ст. 80 Господарського кодексу України (далі – ГКУ) товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов’язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов’язаних із діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.
Статтею 86 ГКУ визначено, що вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об’єкти інтелектуальної власності), кошти, у тому числі в іноземній валюті.
Вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному капіталі товариства. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах господарського товариства, якщо інше не передбачено законом.
Забороняється використовувати для формування статутного (складеного) капіталу товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу, векселі, майно державних (комунальних) підприємств, яке відповідно до закону (рішення органу місцевого самоврядування) не підлягає приватизації, та майно, що перебуває в оперативному управлінні бюджетних установ, якщо інше не передбачено законом.
Щодо можливості збільшення засновником, який є одночасно кредитором ТОВ, статутного капіталу ТОВ за рахунок погашення сформованої раніше таким ТОВ кредиторської заборгованості, шляхом внесення до його статутного капіталу майнових прав на зазначену кредиторську заборгованість, надано відповідний запит до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.
Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ «Податок на прибуток підприємств» Кодексу.
Цим розділом не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці з операцій із внесення активів (у т.ч. майнових прав) до статутного капіталу підприємства, припинення кредиторської заборгованості у зв’язку із внесенням активів до статутного капіталу підприємства, а також з курсових різниць, раніше нарахованим підприємством на зазначену кредиторську заборгованість.
Отже, такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при визначенні фінансового результату до оподаткування.
Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Щодо оподаткування ПДВ операцій із внесення до статутного капіталу грошових прав вимоги за договорами позики.
Згідно з п. 185.1 ст. 185 Кодексу об’єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 Кодексу розташоване на митній території України.
Постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Не є об’єктом оподаткування операції з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб’єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери, корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами (у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління), згідно з законом та інших видів професійної діяльності на фондовому ринку, які підлягають ліцензуванню відповідно до закону (п.п. 196.1.1 п. 196.1 ст. 196 Кодексу).
Таким чином, операція із внесення грошових прав вимоги до статутного (складеного) капіталу товариства в обмін на корпоративні права (частки у статутному фонді) не підпадає під об’єкт оподаткування ПДВ.
Щодо врахування ТОВ при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток не включених до податкових витрат сум процентів за борговими зобов’язаннями.
Відповідно до п. 141.1 ст. 141 Кодексу, у редакції, чинній до 01.01.2015, до складу витрат включаються будь-які витрати, пов’язані з нарахуванням процентів за борговими зобов’язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв’язку з провадженням господарської діяльності платника податку.
Згідно з п. 141.2 ст. 141 Кодексу для платника податку, 50 та більше відсотків статутного фонду (акцій, інших корпоративних прав) якого перебуває у власності або управлінні нерезидента (нерезидентів), віднесення до складу витрат нарахування процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов’язаннями на користь таких нерезидентів та пов’язаних з ними осіб дозволяється в сумі, що не перевищує суму доходів такого платника податку, отриману протягом звітного періоду у вигляді процентів від розміщення власних активів, збільшену на суму, що дорівнює 50 відсоткам оподатковуваного прибутку звітного періоду, без урахування суми таких отриманих процентів.
Починаючи з 01.01.2015, відповідно до п. 20 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу витрати на сплату процентів, які відповідали вимогам п. 141.1 ст. 141 розділу III цього Кодексу у редакції, чинній до 1 січня 2015 року, але не віднесені до складу витрат виробництва (обігу) згідно з положеннями п. 141.2 ст. 141 розділу III цього Кодексу у редакції, чинній до1 січня 2015 року, підлягають врахуванню при визначенні фінансового результату до оподаткування майбутніх звітних податкових періодів з 1 січня 2015 року з урахуванням обмеження, передбаченого п. 140.3 ст. 140 розділу III Кодексу.
Проценти, які перевищують суму обмеження, визначеного п. 140.2 ст. 140 Кодексу, які збільшили фінансовий результат до оподаткування, зменшують фінансовий результат до оподаткування майбутніх звітних податкових періодів у сумі, зменшеній щорічно на 5 відсотків до повного її погашення з урахуванням обмежень, встановлених п. 140.2 ст. 140 Кодексу (п. 140.3 ст. 140 Кодексу).
Для платника податку, у якого сума боргових зобов’язань, визначених в пункті 140.1 цієї статті, що виникли за операціями з пов’язаними особами – нерезидентами, перевищує суму власного капіталу більш ніж в 3,5 раза (для фінансових установ та компаній, що займаються виключно лізинговою діяльністю, більш ніж в 10 разів), фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму перевищення нарахованих у бухгалтерському обліку процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов’язаннями над 50 відсотками суми фінансового результату до оподаткування, фінансових витрат та суми амортизаційних відрахувань за даними фінансової звітності звітного податкового періоду, в якому здійснюється нарахування таких процентів (п. 140.2 ст. 140 кодексу).
Сума боргових зобов’язань та власного капіталу для цілей цього пункту визначається як середнє арифметичне значень боргових зобов’язань та власного капіталу на початок та кінець звітного податкового періоду з урахуванням процентів, зазначених у п. 140.3 ст. 140 Кодексу.
Згідно з п. 140.1 ст. 140 Кодексу під борговими зобов’язаннями для цілей даного пункту слід розуміти зобов’язання за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, операціями РЕПО, зобов’язання за договорами фінансового лізингу та іншими запозиченнями незалежно від їх юридичного оформлення.
У разі якщо у звітних періодах 2016 року сума боргових зобов’язань, визначених у п. 140.1 ст. 140 Кодексу, що виникли за операціями з пов’язаними особами – нерезидентами, не перевищить суму власного капіталу більш ніж в 3,5 раза:
товариство не збільшує фінансовий результат до оподаткування відповідно до п. 140.1 ст.140 Кодексу при визначенні об’єкта оподаткування у звітних періодах 2016 року;
витрати на сплату процентів, які відповідали вимогам п. 141.1 ст. 141 Кодексу, у редакції, чинній до 01.01.2015, але не віднесені у 2014 році до складу витрат виробництва (обігу) згідно з положенями п. 141.2 ст. 141 Кодексу, у редакції, чинній до 01.01.2015, та не віднесені на зменшення фінансового результату у 2015 році, зменшують фінансовий результат до оподаткування відповідного звітного податкового періоду 2016 року у сумі, зменшеній щорічно на 5 відсотків;
проценти, які у 2015 році перевищували суму обмеження, визначеного п. 140.2 ст. 140 Кодексу, та збільшили фінансовий результат до оподаткування, зменшують фінансовий результат до оподаткування відповідного звітного податкового періоду 2016 року у сумі, зменшеній щорічно на 5 відсотків.
При цьому процентні витрати на користь непов’язаних осіб та пов’язаних осіб – резидентів не підлягають коригуванню відповідно до п. 140.2 ст. 140 Кодексу.
Щодо утримання податку з нарахованих доходів нерезиденту.
Відповідно до п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними ст. 141 Кодексу.
Під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються, зокрема проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов’язаннями, випущеними (виданими) резидентом (п.п. «а» п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).
Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, за ставкою у розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у п.п. 141.4.3 – 141.4.6 п. 141.4 ст. 141 Кодексу) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності (п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).
У випадку, якщо зобов’язання товариства за нарахованими, але невиплаченими процентами припиняється внаслідок звільнення товариства від сплати нарахованих, але невиплачених процентів перед кредитором, виплата доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, не здійснюється і, відповідно, податок з доходів нерезидентів не справляється.