Державна фіскальна служба України на лист Товариства про надання податкової консультації щодо застосування положень Податкового кодексу України (далі – Кодекс) у частині оподаткування екологічним податком, керуючись нормами статті 52 Кодексу, в межах компетенції повідомляє.
Товариство повідомило, що відходи, які утворюються в результаті його господарської діяльності, тимчасово, до розміщення у спеціально відведених місцях, на які у порядку визначеному законодавством отримано дозвільні документи, розміщаються на власних майданчиках, на які не отримано відповідні дозвільні документи.
Товариство зацікавлене у встановленні моменту віднесення утворених відходів до об’єкту оподаткування.
Відповідно до п.п. 240.1.3 п. 240.1 ст. 240 Кодексу платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання).
Об’єктом та базою оподаткування екологічного податку, що справляється за розміщення відходів, є обсяги та види (класи) розміщених відходів, крім обсягів та видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання (п.п. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242 Кодексу).
Суб’єкти господарювання, які розміщують на власних територіях (об’єктах) виключно відходи, що за вимогами бухгалтерського обліку обліковуються як вторинна сировина, не є платниками податку за розміщення відходів (п. 240.5 ст. 240 Кодексу).
Згідно з абз. другим ст. 1 Закону України від 05 березня 1998 року № 187/98-ВР „Про відходи” (далі – Закон № 187) відходи – це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.
Розміщенням відходів – господарськими операціями, що ідентифікують включення обсягів відходів до об’єкта оподаткування (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання), вважається постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях або об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів (п.п. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Зважаючи на викладене, за обсяги відходів, що утворюються в процесі господарської діяльності і тимчасово розміщуються на власній території, податкові зобов’язання з екологічного податку виникнуть у Товариства після розміщення на відходів у спеціально відведених для цього місцях, на використання яких отримано дозволи уповноважених органів.