Про розгляд звернення
Державна фіскальна служба України відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) розглянула звернення ТОВ «...» (далі – Товариство) щодо належності до операцій з реалізації пального суб’єктом роздрібної торгівлі операцій з відпуску пального, що використовуватиметься Товариством виключно для власної діяльності, через паливороздавальну колонку з власних АЗС без застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) і повідомляє.
Згідно з абзацом третім підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Кодексу реалізація суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів – це, зокрема, фізичний відпуск з автозаправної станції (далі – АЗС) та/або автомобільної газозаправної станції (далі – АГЗС) товарів, зазначених у п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу, незалежно від форми розрахунків.
Відповідно до п. 216.9 ст. 216 Кодексу датою виникнення податкових зобов’язань щодо реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», для безготівкових розрахунків – дата оформлення розрахункового документа на суму проведеної операції, який підтверджує факт продажу, відвантаження, фізичного відпуску товару, а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, – дата надходження оплати за проданий товар.
Отже, у разі використання придбаного пального виключно для власних потреб (відпуск такого пального здійснюється через власні АЗС, АГЗС, ПЗП та ін. для заправки власного автотранспорту) та за умови відсутності розрахункової операції у готівковій та/або безготівковій формі, РРО не застосовується.
Таким чином, при заправці пальним власної техніки через власні паливозаправні колонки, за відсутності розрахункових операцій та, відповідно, без застосування РРО, у разі використання Товариством такого пального виключно для власних потреб, такі операції з відпуску пального не є операціями з реалізації пального в розумінні абзацу третього п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу. У такому випадку Товариство не сплачує акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів.
У разі здійснення операцій з фізичного відпуску пального одночасно для заправки як власної техніки, так і техніки сторонніх організацій, об’єктом оподаткування акцизним податком з роздрібного продажу є операції з фізичного відпуску для заправки автотранспорту сторонніх організацій.
Враховуючи викладене, у разі заправки Товариством виключно власних транспортних засобів із власних ємностей (у т.ч. через власні внутрішні АЗС, АГЗС, ПЗП та ін.) пальним, розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі за яке не відбуваються, такі операції не є об’єктом оподаткування з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. У такому випадку Товариство не є платником акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. У інших випадках, коли операції з відпуску пального належать до операцій з реалізації пального у розумінні абзацу третього п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу суб’єкт господарювання повинен сплачувати акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів на загальних засадах.
Одночасно зазначаємо, що акцизний податок з роздрібного продажу пального сплачується за специфічною ставкою 0,042 євро за кожний літр реалізованого (відпущеного) пального (п.п. 215.3.10 п.215.3 ст. 215 Кодексу).
Щодо обов’язкового ведення підтверджуючих первинних документів, якими повинні бути підтверджені операції з фактичного відпуску пального виключно для забезпечення господарської діяльності підприємства, зазначаємо, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»). Отже, зазначене питання не належить до компетенції ДФС.