Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо сплати земельного податку та орендної плати за землю державної або комунальної власності юридичною особою – платником єдиного податку, яка є власником нежитлового приміщення, розташованого в багатоповерховому житловому будинку, у разі здавання частини приміщення в оренду, якщо право на земельну ділянку під цим приміщенням не оформлене на таку юридичну особу, і повідомляє таке.
Відповідно до ст. 42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.
Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно із ст.ст. 269, 270 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) платниками земельного податку є, зокрема, власники земельних ділянок та землекористувачі, а об’єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п. 287.8 ст. 288 Кодексу).
Разом з цим підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 Кодексу).
Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою
(п. 287.1 ст. 287 Кодексу).
Статтею 4 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державній реєстрації підлягають право власності, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.
Платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої – третьої груп для провадження господарської діяльності (п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 Кодексу).
Отже, у суб’єкта господарювання, який обрав спрощену систему оподаткування (платник єдиного податку третьої групи), обов’язок сплачувати земельний податок або право на звільнення від його сплати настає з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
З урахуванням викладеного, земельний податок за земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території, сплачує суб’єкт господарювання, який має право власності або користування на таку земельну ділянку.
Водночас користування земельною ділянкою може виникати й на умовах оренди земельної ділянки державної та (або) комунальної власності.
Орендну плату за земельну ділянку державної і комунальної власності сплачує орендар земельної ділянки (п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288 Кодексу).
Звільнення від сплати орендної плати чинним законодавством не передбачено.
Тобто, платником орендної плати за землі державної та комунальної власності є юридична особа, в тому числі платник єдиного податку третьої групи, що уклала з відповідним органом місцевого самоврядування або органом виконавчої влади договір оренди земельної ділянки.
В.о. заступника Голови М.В. Продан