Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо обліку матеріальних активів, зарахованих до складу основних засобів, вартість яких не перевищує 6000 грн і термін використання становить понад рік, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.
Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ «Податок на прибуток підприємств» Кодексу.
Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів, формуються відповідно до вимог ст. 138 Кодексу.
Фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст. 138 Кодексу (пп. 138.1, 138.2 ст. 138 Кодексу).
Нормативним документом, що регламентує облік основних засобів, а також їх відображення у міжнародній фінансовій звітності, є Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 16 (МСБО 16) «Основні засоби» від 01.01.2014, відповідно до якого для визначення об’єкта основних засобів не застосовується вартісний критерій, передбачене групування основних засобів за класами відповідно до облікової політики підприємства та відсутнє поняття щодо малоцінних необоротних матеріальних активів.
Зокрема, згідно з п. 6 МСБО 16 основні засоби – це матеріальні об’єкти, що їх:
а) утримують для використання у виробництві або постачанні товарів чи наданні послуг для надання в оренду або для адміністративних цілей;
б) використовуватимуть, за очікуванням, протягом більше одного періоду.
На відміну від правил бухгалтерського обліку, у податковому обліку до основних засобів відносяться активи вартістю понад 6000 гривень та строком корисного використання більше одного року (п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Враховуючи вище викладене, у разі якщо строк корисного використання (експлуатації) активу становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік), але вартість такого активу менше 6000 гривень, то такий актив в податковому обліку не визнається основним засобом, і платник не формує різниці визначені до ст. 138 Кодексу за таким активом.