Державна фіскальна служба Україна, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула лист … щодо практичного застосування норм чинного законодавства і в межах компетенції повідомляє.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до п. 170.9 ст. 170 Кодексу (п.п. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).
Відповідно до п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого п.п. 170.9.2 п. 170.9 ст. 170 Кодексу строку, є особа, що видала таку суму, зокрема, на відрядження – у сумі, що перевищує суму витрат платника податку на таке відрядження, розрахованій згідно з цим підпунктом.
Разом з тим, п. 164.5 ст. 164 Кодексу передбачено, що під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою:
К = 100 : (100 - Сп),
де К – коефіцієнт;
Сп – ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.
У такому самому порядку визначаються об'єкт оподаткування і база оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.
Водночас, відповідно до п.п. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 Кодексу до загального місячного (оподатковуваного) доходу платника податку не включаються кошти, отримані ним на відрядження або під звіт і розраховані згідно із п. 170.9 ст. 170 Кодексу.
Не включаються до оподатковуваного доходу платника витрати на відрядження, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв'язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження, а для відряджень за кордон – не вище 0,75 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження (п.п. «а» 170.9.1 п. 170.9 Кодексу).
Суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, визначаються Кабінетом Міністрів України. Сума добових для таких категорій фізичних осіб не може перевищувати суму, встановлену цим підпунктом.
Крім того, будь-які витрати на відрядження не включаються до оподатковуваного доходу платника податку за наявності документів, що підтверджують зв’язок такого відрядження з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає.
Отже, сума добових, отримана платником податку на відрядження і розрахована згідно з п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу, не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника. У разі якщо сума добових перевищує суму, розраховану згідно з п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу, то сума перевищення вважається сумою надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відряжнення і оподатковується на підставі п.п. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164 Кодексу із застосуванням коефіцієнта, визначеного п. 164.5 ст. 164 Кодексу, та у порядку, встановленому п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу.
Голова Р.М. Насіров