Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо адвокатського запиту про надання консультації з питань оподаткування та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.
Згідно ст. 24 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатський запит – це письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.
Адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз’яснень положень законодавства.
Порушені у запиті питання – це прохання надати інформацію з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Кодексом.
Повноваження, завдання та функції ДФС визначено у Положенні про Державну фіскальну службу України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236 (далі – Положення), та статтями 191 та 20 Кодексу.
Одним із завдань ДФС є – надання консультацій відповідно до Кодексу та Митного кодексу України (п.п. 33 п. 4 Положення).
До функцій, які виконують контролюючі органи, належить надання консультацій відповідно до норм цього Кодексу, законодавства з питань сплати єдиного внеску та інформаційно-довідкові послуги з питань оподаткування й іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи ( п.п. 191.1.28. п. 191.1 ст.191 Кодексу).
Податкова консультація – допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган (п.п. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Порядок та умови надання податкових консультацій визначено главою 3 Кодексу.
При цьому п. 52.2 ст. 52 Кодексу визначено, що податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.