Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо віднесення витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів, якими заправляються власні автомобілі працівників під час виконання ними трудових обов’язків, до складу витрат на збут та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.
Згідно з п.п. 14.1.97 п. 14.1 ст. 14 Кодексу лізингова (орендна) операція – господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних засобів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк.
Статтею 799 Цивільного кодексу України встановлено, що укладений договір найму транспортного засобу за участі фізичної особи, підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Кодексу у редакції, що діяла до 01.01.2015, витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.
Залежно від призначення використання орендованого майна у податковому обліку витрати можуть бути віднесені до загальновиробничих, адміністративних та витрат на збут товарів, робіт, послуг.
Витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов’язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона), належать до витрат на збут, які включають витрати, пов’язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг (абзац «д» п.п. 138.10.3 ст. 138.10 ст. 138 Кодексу).
Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті затверджені наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 № 43.
Враховуючи викладене, при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток в умовах дії Кодексу до 01.01.2015, платник податку має право включити до складу витрат на збут витрати на утримання власного транспортного засобу працівника, який використовується у господарській діяльності такого платника в цілях транспортування товарів (у тому числі використане пальне, витрати для списання якого обмежуються встановленими нормами), за умови укладення з працівником належним чином оформленого договору оренди транспортного засобу.
Починаючи з 01.01.2015, відповідно до положень п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III «Податок на прибуток підприємств» Кодексу.
Розділом III «Податок на прибуток підприємств» Кодексу не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці з придбання паливно-мастильних матеріалів, якими заправляються власні автомобілі працівників під час виконання ними трудових обов’язків.
Водночас зазначаємо, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).