Державна фіскальна служба України розглянула лист та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.
Щодо врахування витрат на придбання продовольчих товарів, товарів господарського призначення та побутових приладів при визначенні фінансового результату до оподаткування.
Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.
Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Отже, з питань, що стосуються формування витрат у бухгалтерському обліку, необхідно звернутися за роз’ясненнями до Міністерства фінансів України.
Водночас повідомляємо, що різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів та враховуються при визначенні об’єкту оподаткування податком на прибуток, визначаються у порядку, встановленому ст. 138 Кодексу.
Відповідно до п.п. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Кодексу розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 розділу I Кодексу, підпунктами 138.3.2 – 138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім «виробничого» методу.
Не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел витрати на придбання/самостійне виготовлення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів (п.п. 138.3.2 п. 138.3 ст. 138 Кодексу).
Терміни «невиробничі основні засоби», «невиробничі нематеріальні активи» означають, відповідно, основні засоби, нематеріальні активи, непризначені для використання в господарській діяльності платника податку.
Отже, у разі якщо основні засоби не призначаються для використання платником податку на прибуток у власній господарській діяльності, податкова амортизація на такі основні засоби не нараховується.
Щодо віднесення платником до податкового кредиту витрат на придбання продовольчих товарів, товарів господарського призначення.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 розділу V Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 ст. 198 розділу V Кодексу визначено, що не належать до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, непідтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи непідтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 розділу V Кодексу.
Згідно з п.п. «г» п. 198.5 ст. 198 розділу V Кодексу платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 розділу V Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних у терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 01 липня 2015 року, – у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п. 189.9 ст. 189 цього Кодексу).
Господарською діяльністю згідно з п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Кодексу є діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.
Таким чином, суми податку на додану вартість, нараховані (сплачені) платником податку у зв’язку із придбанням продовольчих товарів (чай, кава, цукор, цукерки, печиво, вода питна, сік, вершки), товарів господарського призначення (засоби для прибирання приміщення офісу, побутова хімія, серветки, туалетний папір, пакети для сміття, одноразовий посуд, мило) включаються до складу податкового кредиту за умови наявності відповідного документального підтвердження (податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних, зареєстровані в ЄРПН, митні декларації, інші документи, передбачені п. 201.11 ст. 201 розділу V Кодексу).
Якщо вартість зазначених товарів включається до складу витрат та, відповідно, до вартості товарів/послуг, операції з постачання яких є об’єктом оподаткування та пов’язані з отриманням доходів, дані товари визнаються такими, що призначаються для використання/використані в господарській діяльності, і додаткового нарахування податкових зобов’язань за правилами, встановленими п. 198.5 ст. 198 розділу V Кодексу, не здійснюється.