Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо подачі декларації з податку на прибуток за I квартал 2017 року та коригування фінансового результату до оподаткування за 2016 – 2017 роки на різниці, що виникли як витрати на оплату відпусток, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.
Відповідно до п. 137.4 ст. 137 Кодексу податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених п. 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду.
Податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною ст. 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі ст. 135 цього Кодексу (п. 137.1 ст. 137 Кодексу).
Згідно п.п. «в» п. 137.5 ст. 137 Кодексу річний податковий (звітний) період встановлюється для таких платників податку, зокрема платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за показниками Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід), за попередній річний звітний (податковий) період, не перевищує 20 мільйонів гривень.
Як зазначено у вашому листі, в декларації з податку на прибуток за 2016 рік сума річного доходу не перевищила 20 млн. грн. (визначена за період перебування на загальній системі оподаткування з 01.04.2016 по 31.12.2016).
Отже, якщо річний дохід від будь-якої діяльності, визначений за показниками Звіту про сукупний дохід за попередній звітний (податковий) рік (у періоді перебування на загальній системі оподаткування), не перевищує 20 мільйонів гривень, для такого платника у наступному році встановлюється річний податковий (звітний) період.
Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.
Водночас, враховуючи положення абзацу восьмого п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу, платники податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період, не перевищує 20 млн. грн., об’єкт оподаткування можуть визначати без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу.
Таким чином, у разі якщо сума доходів за період перебування на загальній системі оподаткування (у вашому випадку – з 01.04.2016 по 31.12.2016) не перевищує 20 млн. грн., об’єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці.
Слід зазначити, що якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує 20 млн. грн., такий платник визначає об’єкт оподаткування, починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.
Пунктом 24 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу встановлено, що до складу витрат включаються витрати на оплату відпусток працівникам та інші виплати, пов’язані з оплатою праці, які відшкодовані після 01 січня 2015 року за рахунок резервів та забезпечень, сформованих до 01 січня 2015 року відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у випадку, якщо такі витрати не були враховані при визначенні об’єкта оподаткування до 01 січня 2015 року.
Таким чином, платники податку (у тому числі, які не застосовують коригування фінансового результату до оподаткування на суму усіх різниць, вказаних у розділі III Кодексу) мають право на врахування витрат на оплату відпусток працівникам та інші виплати, пов’язані з оплатою праці, які відшкодовані після 01 січня 2015 року за рахунок резервів та забезпечень, сформованих до 01 січня 2015 року відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, у випадку, якщо такі витрати не були враховані при визначенні об’єкта оподаткування до 01 січня 2015 року.
Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.