З першого липня 2015 року на постійній основі почала функціонування система електронного адміністрування податку на додану вартість, правові основи якої визначені ст. 2001, пунктами 33, 34 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України та Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569.
Під час функціонування вказаної системи виникла чимала кількість судових спорів між платниками податків та контролюючими органами із приводу правомірності визначення показників в такій системи, зокрема, показника суми, на яку платник податків має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (⅀накл).
Основоположна правова позиція щодо правових засад функціонування Системи електронного адміністрування податку на додану вартість була висловлена Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постанові від 01 липня 2020 року у справі № 640/13478/19.
Так, розглядаючи питання щодо необхідності коригування показників в Системі Верховний Суд вказав, що коригування реєстраційного ліміту грошових зобов'язань в системі електронного адміністрування здійснюється із застосуванням спеціальної формули, яка не підлягає коригуванню в ручному режимі.
Відтак Верховний Суд підтвердив позицію ДПС у вказаній категорії справ, яка полягала в тому, що Система електронного адміністрування забезпечує функціонування виключно в автоматичному режимі за переліченими у п. 2011.1 ст. 2011Кодексу параметрами.