І.
Висновок, сформований судовою палатою з розгляду податкових спорів Верховного Суду, у справі № 580/3469/19 за позовом фізичної особи до ГУ ДПС у Черкаській області щодо строку звернення до суду при оскарженні вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску.
Суд, за результатами аналізу положень Закону України № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», дійшов висновку, що вказаний Закон не може регламентувати порядок судового оскарження з порушенням гарантій платника єдиного внеску, не визначив детального та послідовного алгоритму дій платника податків у разі незадоволення результатами досудового оскарження та, як наслідок, не визначив строків звернення до суду в такому випадку, та не передбачає застосування обмежувального (присічного) строку в 10 днів для судового оскарження та/або послідовного застосування цього ж 10-денного строку двічі поспіль у разі незадоволення скарги, поданої в адміністративному порядку.
З огляду на вищезазначене, відсутня колізія між нормами Закону № 2464 та Кодексом адміністративного судочинства України.
Таким чином, Верховним Судом сформовано висновок, згідно з яким строк, протягом якого особа може звернутися до суду після застосування процедури досудового оскарження вимоги фіскального органу про сплату єдиного внеску складає три місяці з дня отримання платником рішення органу доходів і зборів вищого рівня, прийнятого за наслідками розгляду відповідної скарги.
ІІ.
Висновок, сформований судовою палатою з розгляду податкових спорів Верховного Суду, у справі № 826/12668/17 у справі за позовом ТОВ «Пластікс Україна» до Офісу ВПП щодо визнання контрольованими операцій з нерезидентом, який на дату подання звіту про такі операції виключений з Переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Обставини справи стосуються включення до Переліку Швейцарської Конфедерації.
Верховний Суд дійшов висновку, що виключення відповідної країни з Переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, після здійснення платником податку протягом періоду контрольованих операцій, не є підставою для звільнення такого платника податку від обов`язку подати Звіт про такі контрольовані операції, здійснені у період, коли така країна перебувала у відповідному Переліку, оскільки такий обов`язок виник у платника податку у зв`язку з вчиненням у звітному періоді зазначених контрольованих операцій, які не перестають такими вважатися з настанням вказаної обставини, і мав бути виконаний за закінченням відповідного звітного року (у справі, що розглядається - за закінченням звітного 2015 року).
Також, Верховний Суд не вбачає недотримання принципу стабільності податкового законодавства, визначеного статтею 4 Податкового кодексу України, в тому, що до закінчення звітного періоду Швейцарська Конфедерація була виключена із Переліку держав, затвердженого розпорядженням Кабміну.
ІІІ.
Висновок, сформований колегією суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у справі № 640/15677/19 за позовом ТОВ «Феррекспо Сервіс» до ГУ ДПС у Полтавській області щодо можливості оскарження податкового повідомлення-рішення, винесеного іншому платнику податків, учасником якого є Позивач, обґрунтовуючи своє звернення тим, що винесення податкового повідомлення-рішення негативно вплинуло на розмір недоотриманих учасником дивідендів.
Верховний Суд зазначив, що в контексті завдань адміністративного судочинства звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду.
Судом наведені ознаки, за якими визначається законний інтерес, який підлягає судовому захисту в адміністративному судочинстві.
З огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення має індивідуальний і персоніфікований характер, акт перевірки не містить висновків про порушення податкового законодавства учасниками Товариства, відповідно, і відповідальність Товариства має індивідуальний характер.
Фактично, Позивач, шляхом заміни особи, якій надано право на оскарження податкового повідомлення-рішення, а також зазначенням інших підстав позову, має на меті повторний розгляд спору про правомірність рішення Кременчуцької ОДПІ, що, однак, не узгоджується з вимогами КАС України.
Не заперечуючи, що визначення Товариству грошових зобов`язань має вплив на майновий стан його учасників, колегія суддів вважає, що ці обставини не можуть бути підставою для зміни суб`єкта, який має адміністративну процесуальну дієздатність захищати свої права самостійно.
Верховний Суд звернув увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 жовтня 2019 року у справі №916/2084/17 посилалась на практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої акціонер (учасник) юридичної особи, навіть мажоритарний, не може розглядатись як належний заявник, якщо йдеться про порушення прав юридичної особи.
IV.
Висновок, сформований колегією суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у справі № 320/6836/18 за позовом ТОВ «Фоззі-Фуд» до Офісу ВПП, ГУ ДПС у Київській області щодо правомірності винесення податкової вимоги при повторному оскарженні податкових повідомлень-рішень, на підставі яких сформований податковий борг.
Верховний Суд наголосив на обов’язковості судових рішень та на відповідальності за їх невиконання та зазначив, що із закінченням процедури судового оскарження податкового повідомлення-рішення грошове зобов`язання набуває статусу узгодженого і в подальшому не може трансформуватися у неузгоджене внаслідок повторного його оскарження в судовому порядку.
Наявність ухвали окружного суду про відкриття провадження у справі при повторному оскарженні податкового повідомлення-рішення не змінюють статусу вже узгоджених грошових зобов`язань та не є підставою для зупинення процедури примусового стягнення податкового боргу, крім випадку, коли судовим рішенням податкове повідомлення-рішення скасовано.
З огляду на викладене, Верховним Судом було відмовлено в задоволенні позову про визнання протиправною та скасування податкової вимоги.