І.
Висновок, сформований судовою палатою з розгляду податкових спорів Верховного Суду, у справі № 580/3199/19 за позовом ПАТ «Азот» до Офісу ВПП ДПС про визнання протиправними дій Офісу ВПП ДПС щодо направлення на продаж майна
ПАТ «Азот», яке перебуває у податковій заставі.
У цій справі ПАТ «Азот» не погоджується із вчиненими Офісом ВПП ДПС діями із звернення до товарної біржі «Міжрегіональна товарно-промислова біржа» задля організації цільового аукціону, оскільки податковий борг майже повністю було погашено. У зв`язку з цим просив захистити його право шляхом визнання таких дій протиправними та зобов`язання утриматись від вчинення дій із продажу майна, що перебуває у податковій заставі. Суди дійшли висновку про необхідність визнання протиправними таких дій контролюючого органу, проте не знайшли підстав для задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання Офісу ВПП ДПС утриматися від вчинення дій із продажу майна, що перебуває у податковій заставі, з аукціону, оскільки податковий борг не був погашений ПАТ «Азот» у повній мірі.
Верховний Суд зазначає, що звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах. З огляду на встановлені судами обставини саме по собі визнання протиправними дій відповідача без зобов`язання вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення не відповідає способам захисту порушеного права, визначеним у статті 5 КАС України.
Слід зазначити, що рішення контролюючого органу про погашення усієї суми податкового боргу, прийняте на підставі рішення суду про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, є самостійним індивідуальним актом суб`єкта владних повноважень, який стосується прав або інтересів визначеної у ньому особи.
ПАТ «Азот», звертаючись до суду із цими позовними вимогами, обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, які він вважає порушеними, оскільки визнання протиправними дій Офісу ВПП ДПС не вплине на обсяг прав та обов`язків позивача, зокрема, не змінить чинність рішення та договору-доручення з товарною біржою «Міжрегіональна товарно-промислова біржа».
Відтак, за встановлених у цій справі обставин, оскаржуючи дії відповідача, позивач не правильно обрав спосіб захисту порушених, на його думку, прав та інтересів, оскільки такі дії не призвели до жодних юридично-значимих наслідків, які можуть впливати на його права чи інтереси.
ІІ.
Висновок, сформований судовою палатою з розгляду податкових спорів Верховного Суду, у справі № 520/10317/2020 за позовом АТ «Харківобленерго» до Офісу ВПП ДПС про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії в частині нескладання графіку погашення податкового боргу АТ «Харківобленерго».
Верховний Суд зазначає, що у своїх рішеннях суди першої інстанції та апеляційної інстанцій, як на підставу для задоволення позовних вимог посилалися на те, що розглядаючи цей спір ними враховано правову позицію викладену Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2018 року (справа № 805/4622/16-а) та від 8 травня 2018 року (справа №802/777/16-а), які на думку контролюючого органу, ухвалені у подібних правовідносинах.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду вважає такі посилання безпідставними, оскільки подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи. Під час розгляду справи, судом встановлено, що обставини наведених вище справ та справа, що розглядається, є відмінними.
Але, при цьому необхідно зазначити, що Верховним Судом у постанові від 27 лютого 2018 року (справа № 805/4622/16-а), зокрема, зазначено, що Порядком №422 визначено лише облік сум погашеного податкового боргу, розстрочених (відстрочених) зобов`язань (боргів ) та внесення таких сум до ІКП, проте не визначено порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) платників податків. Відстрочення та розстрочення податкових зобов`язань (податкового боргу) врегульовано саме нормами Податкового кодексу України, а саме статтею 100, яка є пріоритетною та визначальною для таких правовідносин.
Таким чином, аналізуючи зазначені вище норми чинного законодавства та враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про безпідставність задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Офісу ВПП ДПС.
ІІІ.
Висновок, сформований судовою палатою з розгляду податкових спорів Верховного Суду, у справі № 909/455/20 за позовом КП «Муніципальна дорожня компанія» до ГУ ДПС в Івано-Франківській області про усунення перешкод у розпорядженні майном шляхом його виключення із акта опису майна, що перебуває в податковій заставі.
Оскільки суди попередніх інстанцій встановили, що станом на момент прийняття рішення про опис майна у заставу та проведення опису спірного майна в заставу власником спірних транспортних засобів було КП «Дорожне ремонтно-експлуатаційне управління», у якого наявний непогашений податковий борг, а державна реєстрація права власності позивача на спірні автомобілі проведена після проведення опису спірного майна в заставу, колегія суддів вважає, що позивач набув права на спірні автомобілі вже обтяжені податковою заставою.
Пунктом 93.1 статті 93 ПК України визначено на яких підставах майно платника податків звільняється з податкової застави.
Відповідно до пунктів 93.2, 93.4 цієї статті підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених пунктом 93.1 статті 93 ПК України.
У разі продажу майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 95 цього Кодексу таке майно звільняється з податкової застави (із внесенням змін до відповідних державних реєстрів) з дня отримання контролюючим органом підтвердження про надходження коштів до бюджету від такого продажу.
З урахуванням системного аналізу змісту статей 319, 321, 391 ЦК України у взаємозв`язку із статтями 87- 89, 92, 93, 95 ПК України, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені норми у подібних правовідносинах слід застосовувати таким чином: "здійснення державної реєстрації права власності на майно після проведення його опису в заставу свідчить про набуття прав на майно вже обтяжене податковою заставою, тому позивач має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом, зокрема, нормами податкового закону з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених Податковим кодексом України, як легітимної мети відповідного втручання у право мирного володіння майном".