Суд підтвердив правомірність донарахування 114,6 млн грн при виплаті доходів нерезиденту

Пресслужба Державної податкової служби України, опубліковано 24 серпня 2022 о 14:33 Розділ: Новини

Шостим апеляційним адміністративним судом підтверджено правомірність винесеного Центральним МУ ДПС по роботі з ВПП податкового повідомлення-рішення на загальну суму 114,6 млн грн за результатами проведеної планової перевірки за 2016-2019 роки, в межах якої встановлено порушення в частині правомірності застосування норм міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування.

Судом підтверджено, що платником податків під час виплат процентів за позиками на користь нерезидента не враховані норми Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи (далі – Конвенція) та вимоги Податкового кодексу України (далі – Кодекс) в частині застосування зменшеної ставки податку у зв’язку з виплатою доходу не на користь бенефіціарного (фактичного) отримувача (власника) доходу.

Колегія суддів погодилася з доводами контролюючого органу про те, що зменшена ставка оподаткування доходів нерезидента, який отримує дохід, не повинна застосовуватись, оскільки нерезидент не є їх фактичним власником і, як наслідок, підлягає оподаткуванню за ставкою 15 % (п.п. 141.4.2 статті 141 Кодексу).

Право на застосування зменшеної ставки податку виникає, зокрема, але не виключно, за умови одночасного виконання таких вимог: нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір; нерезидентом надано довідку про підтвердження резидентства; нерезидент є бенефіціарним власником доходу.

Судом зроблено акцент, що контролюючий орган вказав не лише на юридичні документи учасників групи компаній, фінансову звітність, у яких при спільному розгляді прослідковується одна спільна мета щодо передачі по ланцюгу доходу з джерелом походження з України, а й навів факти та обставини, які доводили, що отримувач доходу явно не має використовувати і отримувати вигоду без обмежень договірними або законними/юридичними зобов’язаннями щодо передачі такого доходу іншій особі.

Також зазначено, що контролюючий орган у матеріалах перевірки правомірно дійшов висновку, що нерезидент не відповідає параметрам бенефіціарного власника доходу, діяльність компанії здійснюється тільки у вигляді інвестування і фінансування компаній групи (холдингу) та взаємозалежних (афілійованих) компаній, що не свідчить про здійснення самостійної підприємницької діяльності. Тобто нерезидент визнається «технічною» компанією, адже у діяльності компанії відсутні ознаки окремої частини бізнесу, платежі мають транзитний характер, діяльність компанії не пов`язана з фінансовими та іншими ризиками, які характерні для підприємницької діяльності, компанія не розпоряджається отриманим доходом, а співробітники не здійснюють функцію контролю і управління компанією.

Суд також сконцентрував увагу на тому, що посилання позивача на факт понесених нерезидентом ризиків, пов’язаних з підприємницькою діяльністю, здійснення управління компанією у межах самостійної підприємницької діяльності та визначення компанією подальшої економічної долі отриманого доходу не спростовують вищевказаних висновків суду.

Судом зроблено посилання на постанову Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року у справі № 640/8578/19, якою зазначено ознаки, які можуть вказувати на те, що особа-нерезидент не є кінцевим бенефіціарним власником доходу у вигляді процентів.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зробила висновок, що походження коштів для надання кредиту за Кредитним договором нерезидентом українському платнику податків фактично є кредитними коштами з Британських Віргінських Островів.

Щодо посилання позивача на те, що в перевіряємому періоді нерезиденти по ланцюгу отримання процентів за позиками є резидентами Кіпру, суд зазначив, що вказана обставина не змінює факту, що під час отримання кредитних коштів компанія-нерезидент належала до податкової юрисдикції Британських Віргінських Островів.

Отже, суд наголосив на тому, що важливим фактом дослідження бенефіціарного власника доходу є також аналіз обставин отримання позик, за якими здійснюється виплата процентів.

Позиція контролюючого органу була посилена отриманими матеріалами від іноземних компетентних органів, що вкотре доводить, що обмін податковою інформацією з іноземними державами є важливим інструментом доказування встановлених порушень, у тому числі в судовому порядку.

Відтак, Шостим апеляційним судом підтверджено обґрунтованість висновку про порушення українським платником вимог податкового законодавства та правомірність винесення податкового повідомлення-рішення з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 114,6 млн гривень.

Посилання на Постанову суду: https://reyestr.court.gov.ua/Review/105665340.

Довідково інформуємо: У разі якщо отримувач доходу є нерезидентом, який не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу, дозволяється застосування міжнародного договору України з країною, резидентом якої є відповідний бенефіціарний (фактичний) отримувач (власник) такого доходу, в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку, за умови надання особі (податковому агенту) визначених у статті 103 Кодексу документів.

Формою додатка ПН до податкової декларації з податку на прибуток передбачено надання інформації про нерезидента, який є бенефіціаром (фактичним) отримувачем (власником) доходу із джерелом походження з України, у разі застосування відповідно до статті 103 Кодексу положення міжнародного договору України з країною, резидентом якої є відповідний бенефіціарний (фактичний) отримувач (власник) такого доходу (прим. 4 до додатка ПН).