Правомірність донарахування 13,67 млн грн за порушення податкового законодавства підтверджено судом

Пресслужба Державної податкової служби України, опубліковано 08 листопада 2022 о 09:01 Розділ: Новини

Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду підтримано висновок суду апеляційної інстанції та позицію ГУ ДПС у Полтавській області у справі № 440/1390/20 про те, що господарські операції позивача з його контрагентами не мали реального характеру.

Так, судом апеляційної інстанції відзначено, що згідно з аналізом бази даних АІС «Податковий блок» та ЄРПН встановлено відсутність постачальника автомобіля до контрагента, а тому неможливість з`ясування походження даного товару, у підприємства-контрагента відсутні на балансі основні засоби та відсутній ланцюг постачання товару. Також установлено, що контрагентом не подано звітність з ПДВ та не задекларовано податкові зобов`язання при реалізації автомобіля, а позивачем не було надано сертифікати, паспорти якості та джерело походження даного автомобіля.

Верховний Суд зауважив, що сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік, однак у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Судом апеляційної інстанції установлено, що договір, укладений між позивачем та контрагентом (ФОП) на технічне обслуговування та виконання ремонтних робіт не містить інформації про адресу та місце надання технічного обслуговування та проведення ремонтних робіт транспортних засобів; інформацію про перелік робіт, що надається та терміни їх виконання; не визначено перелік документів, який надається для підтвердження виконання технічного обслуговування чи ремонту, та гарантійні зобов`язання виконавця щодо проведення робіт. Також судом відзначено, що аналогічні послуги з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів надавали інші суб`єкти господарювання.

Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції стосовно не підтвердження реальності господарських операцій щодо поставки вантажного автомобіля, а також того, що первинні документи не розкривають зміст господарської операції, відсутність у заявках на надання послуг з ремонту транспортних засобів відомостей про автомобіль, який потребує ремонту, враховуючи повну трудову зайнятість особи, яка здійснювала ремонт, за основним місцем роботи.

Крім того, судом апеляційної інстанції установлено, що між позивачем та контрагентами (ФОП) укладені договори про надання послуг водія, послуг експедитора та транспортно-експедиторське обслуговування, зокрема, контрагенти надавали послуги використовуючи не власні виробничі потужності, а потужності позивача, що дає підстави для сумніву щодо доцільності  таких послуг від вказаних контрагентів, оскільки плата за такі послуги значно завищена, в собівартість яких не включені витрати на використання автотранспорту та які були віднесені до складу рахунку 93 «Витрати на збут», що значно вплинуло на зменшення фінансового результату.

Також апеляційним судом зауважено, що отримані від ФОП акти здачі-приймання робіт (надання послуг) містять відомості про надання послуг Водія, послуг Експедитора, послуг з організації перевезення вантажів, транспортно-експедиційних послуг, однак в означених документах відсутня будь-яка інформація, що підтверджує функції та зобов`язання, які обумовлені умовами договорів, тобто, неможливо встановити, які саме послуги (роботи) та в якій кількості було виконано згідно вказаних договорів, тобто не розкритий зміст наданих послуг (робіт).

Касаційний адміністративний суд резюмує, що перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту. Первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції – змісту послуг, що надаються, тощо. При цьому, сама собою наявність первинних документів не є підставою для висновків про здійснення господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів не відбувався.

Відтак, постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 440/1390/20 касаційну скаргу платника податків залишено без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції від 08.06.2021, якою відмовлено в задоволені позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень на загальну суму 13,67 млн грн, – залишено без змін.