Видача ліцензій на право зберігання пального на транспортний засіб – паливозаправник не передбачена, так як транспортний засіб не є місцем зберігання пального в розумінні Закону №481.
У разі здійснення суб’єктом господарювання діяльності із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик на території (місці), де розташовані, зокрема, ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користуванні, Товариству необхідно отримати ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання, крім випадків, передбачених Законом № 481, коли така ліцензія не отримується.
ДПС роз’яснює:
Місце зберігання пального – місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (ст. 1 Закону № 481).
Зберігання пального – діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик (ст. 1 Закону № 481).
Зберігання пального здійснюється суб’єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії (ст. 15 Закону № 481).
Суб’єкти господарювання отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального (ст. 15 Закону № 481).
Тимчасово, до 1 січня 2022 року, суб'єкти господарювання можуть отримувати ліцензію на:
- право виробництва пального;
- право оптової або роздрібної торгівлі пальним;
- право зберігання пального на відповідне місце здійснення такої діяльності.
без подання акта вводу в експлуатацію об'єкта або акта готовності об'єкта до експлуатації, або сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо об'єктів, необхідних для здійснення відповідної діяльності, за умови подання копій документів, що підтверджують право власності на такі об'єкти нерухомого майна, виданих у встановленому законодавством порядку до 1 січня 2014 року.
Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:
(ст. 15 Закону № 481)
- підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;
- підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;
- суб'єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.
Можна зберігати пальне
без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях, на які отримані відповідні ліцензії:
- виробництва пального;
- роздрібної торгівлі пальним;
- оптової торгівлі пальним.
Інших виключень щодо отримання суб’єктами господарювання ліцензій на право зберігання пального норми Закону № 481 не містять.
Відповідно до ст. 17 Закону № 481 за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі зокрема пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Законом № 481 не встановлено окремих застережень щодо місткості, розміщення, характеристик обладнання та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального.
Враховуючи вищевикладене, транспортний засіб не є місцем зберігання пального в розумінні Закону № 481, тому видача ліцензій на право зберігання пального на транспортний засіб – паливозаправник не передбачено. При цьому ліцензію на право зберігання пального слід отримувати на місце, на якому розташований паливозаправник, як ємність, яка використовується для зберігання пального.