Відносини у сфері державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) регулюються виключно Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).
Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464 фізичні особи –підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, визначені платниками єдиного внеску.
Для платників зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 Закону № 2464, які обрали спрощену систему оподаткування, базою нарахування єдиного внеску для платників є суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 3 частини першої статті 7 Закону № 2464).
Водночас, Законами України від 19 вересня 2019 року № 115-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» щодо подання єдиної звітності з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податку на доходи фізичних осіб» (далі – Закон № 115) та № 116-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо подання єдиної звітності з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування і податку на доходи фізичних осіб» (далі – Закон № 116) змінено порядок подання звітності про нарахування єдиного внеску.
Пунктами 1 та 4 частини другої статті 6 Закону № 2464 визначено, що з 01 січня 2021 року звітні відомості з нарахування єдиного внеску повинні становити невід’ємну частину відповідної податкової звітності. Форма, за якою подається звітність про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку), встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом України та фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Відповідно до вимог законів № 115 та № 116, зокрема, наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2020 № 752 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 19 червня 2015 року № 578», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.12.2020 за № 1303/35586 (далі – наказ № 752), внесено зміни до наказу Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578 «Про затвердження форм податкових декларацій платника єдиного податку», які набули чинності з 01.01.2021.
З метою уникнення правової колізії щодо існування декількох форм звітності з відображення сум нарахованого єдиного внеску, форми звітності відповідно до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – Порядок), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 (далі – наказ № 435), скасовані наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2020 № 814 «Про деякі особливості звітування з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435» (далі – наказ № 814).
При цьому наказом № 814 встановлено, що звітність щодо сум нарахованого єдиного внеску за формами, встановленими наказом № 435, подається до податкових органів за основним місцем взяття на облік як платника єдиного внеску в податкових органах, зокрема, згідно з додатком 5 до Порядку, для платників єдиного внеску, визначених пунктом 4 частини першої статті 4 Закону, які обрали спрощену систему оподаткування та належать до першої - третьої груп платників єдиного податку – до 01 квітня 2021 року.
Таким чином, звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (далі – Звіт) за формою згідно з додатком 5 до Порядку, для зазначеної категорії платників єдиного внеску, у період до 01.04.2021 було врегульовано наказом № 435 із врахуванням особливостей встановлених наказом № 814.
Відповідно до пункту 16 розділу ІІ Порядку відповідальним за правильність та достовірність заповнення Звіту є страхувальник.
Пунктом 1 розділу V Порядку визначено, що у разі виявлення помилки у Звіті до закінчення строку подання цього Звіту, страхувальник повторно формує та подає Звіт у повному обсязі до органу доходів і зборів за основним місцем обліку.
Чинним вважається останній електронний або паперовий Звіт, поданий страхувальником до закінчення строків подання звітності, визначених цим Порядком, який пройшов всі контролі при завантаженні до Реєстру страхувальників та до Реєстру застрахованих осіб.
Водночас, відповідно до рішення Конституційного суду України від 13 травня 1997 року №1-рп/1999 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Отже, застосування форм декларацій платника єдиного податку встановлених наказом Міністерства фінансів України від 19 червня 2015 року № 578 із змінами і доповненнями, внесеними наказом № 752 для коригування самостійно визначених платниками сум нарахованого єдиного внеску у складі Звітів за формою згідно з додатком 5 до Порядку за періоди його чинності, суперечить принципу дії нормативно-правових актів в часі закріпленого частиною першою статті 58 Конституції України.
Враховуючи зазначене, проведення платниками коригувань за оновленою формою звітності, що містить у своєму складі інформацію щодо сум нарахованого єдиного внеску, є можливим з 01.04.2021 року за звітні періоди починаючи з 2021 року.