Відповідно до пункту 1 підрозділу 94 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – Кодекс) одноразове (спеціальне) добровільне декларування – це особливий порядок добровільного декларування фізичною особою, визначеною пунктом 3 цього підрозділу, належних їй активів, розміщених на території України та/або за її межами, якщо такі активи фізичної особи були одержані (набуті) такою фізичною особою за рахунок доходів, що підлягали в момент їх нарахування (отримання) оподаткуванню в Україні та з яких не були сплачені або сплачені не в повному обсязі податки і збори відповідно до вимог законодавства з питань оподаткування та/або міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та/або які не були задекларовані в порушення податкового та валютного законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом будь-якого з податкових періодів, що мали місце до 1 січня 2021 року.
Згідно з підпунктом «в» пункту 4 підрозділу 94 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу об’єктами одноразового (спеціального) добровільного декларування можуть бути визначені підпунктами 14.1.280 і 14.1.281 пункту 14.1 статті 14 Кодексу активи фізичної особи, що належать декларанту на праві власності (в тому числі на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності) і знаходяться (зареєстровані, перебувають в обігу, є на обліку тощо) на території України та/або за її межами станом на дату подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації, у тому числі, інше цінне рухоме майно, зокрема, предмети мистецтва та антикваріату, ювелірні вироби.
Підпунктом 7.2 пункту 7 підрозділу 94 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу передбачено, що для об’єктів декларування, визначених підпунктами «б» – «е» пункту 4 підрозділу 94 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу, база для нарахування збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування визначається, зокрема, але не виключно, як:
витрати декларанта на придбання (набуття) об’єкта декларування;
вартість, що визначається на підставі оцінки майна та майнових прав, фінансових інструментів, інших активів. Оцінка щодо об’єкта декларування проводиться відповідно до законодавства країни, де знаходиться такий актив.
Вартість активів, визначена в іноземній валюті, відображається в одноразовій (спеціальній) добровільній декларації у гривні за офіційним курсом національної валюти, встановленим Національним банком України станом на дату подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації.
Отже, базою для нарахування збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування для об’єктів цінного рухомого майна, зокрема, предметів мистецтва та антикваріату, ювелірних виробів є витрати на придбання зазначених активів або їх оціночна вартість, тобто база визначається платником самостійно.