Податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб’єктами господарювання, – це документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку – резидента у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів – фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати та/або у вигляді дивідендів, у випадках, визначених Податковим кодексом України (далі – Кодекс) (п.п. 14.1.170 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Тобто, податкова знижка – це документально підтверджена сума витрат, на яку зменшується оподатковуваний дохід у вигляді заробітної плати, в результаті чого з бюджету повертається частина сплаченого податку на доходи фізичних осіб.
Основні умови для отримання податкової знижки
1. Податкова знижка може бути надана виключно резиденту України, який має реєстраційний номер облікової картки платника податку.
2. Скористатися правом на нарахування податкової знижки можна лише за наслідками звітного податкового року. Таке право не продовжується та не переноситься на наступний рік, якщо громадянин не скористався своїм правом у встановлений строк.
3. Отримання доходу у вигляді заробітної плати. При цьому загальна сума податкової знижки не може перевищувати суми річної заробітної плати у поточному році.
Звертаємо увагу! Право на податкову знижку має фізична особа –підприємець, яка є найманою особою, виключно до доходів, одержаних протягом року у вигляді заробітної плати.
4. Дотримання вимог щодо порядку подачі та заповнення декларацій. Так, декларація подається по 31 грудня включно (а у разі наявності обов’язку з декларування доходів – до 1 травня) наступного за звітним року.
Платник податку має право включити до податкової знижки, зокрема, частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом фактично сплачених протягом звітного податкового року за умови наявності документального підтвердження витрат, що включаються до податкової знижки, та за умови визнання об’єкта житлової іпотеки як основного місця проживання, зокрема згідно з позначкою в паспорті про реєстрацію за місцезнаходженням такого житла.
Право на включення до податкової знижки суми, розрахованої згідно зі ст. 175 Кодексу, надається платнику податку за одним іпотечним кредитом протягом 10 послідовних календарних років починаючи з року, в якому, зокрема, збудований об’єкт житлової іпотеки переходить у власність платника податку та починає використовуватися як основне місце проживання (п. 175.4 ст. 175 Кодексу).
Детальніше щодо податкової знижки за користування іпотечним житловим кредитом тут.