Місцеві ради на підставі повноважень, передбачених пунктом 10.21 статті 10 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), приймають рішення про встановлення місцевих податків, у тому числі податку на майно, включаючи земельний податок (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14, підпункт 265.1.3 пункту 265.1 статті 265 Кодексу), із зазначенням всіх передбачених статтею 7 Кодексу елементів податків.
Інтервали допустимих розмірів ставок як елементу земельного податку встановлені статтями 274 та 277 Кодексу.
Зокрема, для земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні суб’єктів господарювання, що не належать до державної та комунальної форм власності, пунктом 274.2 статті 274 Кодексу встановлено обмеження розміру ставки не більше 12 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Місцеві ради, які планують затвердити ставку земельного податку у розмірі 12 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, при визначенні кола платників, на яких вона поширюватиметься, мають керуватися переліком юридичних осіб, які можуть набути право постійного користування земельною ділянкою, що визначений статтею 92 Земельного кодексу України.