Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо нарахування податку на додану вартість на суму компенсації земельного податку та повідомляє.
Відповідно до п.п. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) постачання послуг – це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (п.п. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Згідно з п. 18 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (далі – Положення (стандарт) 16), до адміністративних витрат належать податки, збори та інші передбачені законодавством обов’язкові платежі (крім податків, зборів та обов’язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг).
Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат .
До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:
прямі матеріальні витрати;
прямі витрати на оплату праці;
інші прямі витрати (п. 11 Положення (стандарт) 16).
До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв (п. 14 Положення (стандарт) 16).
З огляду на викладене, у вартості орендної плати за нерухоме майно орендар здійснює економічне відшкодування всіх елементів витрат орендодавця, що включені ним до виробничої собівартості послуги, у тому числі й таких складових інших прямих витрат, як земельний податок за земельну ділянку.
Таким чином, операції з постачання послуги оренди нерухомого майна є об'єктом оподаткування та оподатковується у загальному порядку за ставкою 20 відсотків.