ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ЛИСТ
11.02.2013 № 96/2/22-3210
Верховна Рада України
Комітет з питань податкової та митної політики
Про надання відповіді
Державна податкова служба України розглянула звернення Комітету з питань податкової та митної політики <…> щодо питань застосування норм Податкового кодексу України (далі – Кодекс) у частині оподаткування операцій фінансового лізингу та повідомляє таке.
Згідно з п.п. „б” 14.1.97 п. 14.1 ст. 14 Кодексу фінансовим лізингом є господарська операція, що здійснюється фізичною або юридичною особою і передбачає передачу орендарю майна, яке є основним засобом згідно із Кодексом і придбане або виготовлене орендодавцем, а також усіх ризиків і винагород, пов'язаних із правом користування та володіння об'єктом лізингу.
Лізинг (оренда) вважається фінансовим, якщо лізинговий (орендний) договір містить одну з таких умов:
об’єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менше 75 відсотків його первісної вартості, а орендар зобов'язаний придбати об’єкт лізингу у власність протягом строку дії договору лізингу або у момент його закінчення за ціною, визначеною у такому договорі;
балансова (залишкова) вартість об’єкта лізингу на момент закінчення дії такого договору становить не більше 25 відсотків первісної вартості ціни такого об'єкта лізингу, що діє на початок строку дії лізингового договору;
сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює первісній вартості об'єкта лізингу або перевищує її;
майно, що передається у фінансовий лізинг, виготовлене за замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоотримувача (орендаря), виходячи з його технологічних та якісних характеристик.
Під терміном „строк фінансового лізингу” слід розуміти передбачений лізинговим договором строк, який починається з дати передання ризиків, пов’язаних зі зберіганням або використанням майна, чи права на одержання будь-яких вигод чи винагород, пов’язаних з його використанням, або будь-яких інших прав, що слідують з прав на володіння, користування або розпорядження таким майном, лізингоотримувачу (орендарю) та закінчується строком закінчення дії лізингового договору, включаючи будь-який період, протягом якого лізингоотримувач має право прийняти одноосібне рішення про продовження строку лізингу згідно з умовами договору.
Водночас (незалежно від того, чи регулюється господарська операція нормами цього підпункту) сторони договору мають право під час укладання договору (правочину) визначити таку операцію як оперативний лізинг без права подальшої зміни статусу такої операції до закінчення дії відповідного договору.
Згідно з абзацом другим п. 153.7 ст. 153 Кодексу передача майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі. При цьому орендодавець збільшує доходи, а у разі передачі у фінансовий лізинг майна, що на момент такої передачі перебувало у складі основних засобів орендодавця, – прирівнює до нуля балансову вартість відповідного об'єкта основних засобів згідно з правилами, визначеними ст. 146 Кодексу для їх продажу, тобто, відповідно до п. 146.13 ст. 146 Кодексу включає суму перевищення доходів від продажу над балансовою вартістю об’єкта, який передається, до складу доходів, а суму перевищення балансової вартості над доходами від такого продажу – до складу витрат. При цьому відповідно до п.п. 146.17.1 п. 146.17 цієї статті передача основних засобів у фінансовий лізинг (оренду) прирівнюється до продажу основних засобів. Крім того, відповідно до п.п. 146.17.2 цього ж пункту отримання основних засобів у фінансовий лізинг (оренду) з подальшим їх включенням до відповідних груп прирівнюється до операцій придбання основних засобів.
Орендар включає вартість об’єкта фінансового лізингу (без урахування процентів, нарахованих або таких, що будуть нараховані відповідно до договору) до складу основних засобів з метою амортизації за наслідками податкового періоду, в якому відбувається така передача (абзац другий п. 153.7 ст. 153 Кодексу).
При нарахуванні лізингового платежу орендодавець збільшує доходи, а орендар збільшує витрати на таку частину лізингового платежу, яка дорівнює сумі процентів або комісій, нарахованих на вартість об’єкта фінансового лізингу (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об’єкта фінансового лізингу) за наслідками податкового періоду, у якому здійснюється таке нарахування (абзац третій п. 153.7 ст. 153 Кодексу).
У разі якщо в майбутніх податкових періодах орендар повертає об’єкт фінансового лізингу орендодавцю без придбання такого об’єкта у власність, така передача прирівнюється для цілей оподаткування до зворотного продажу орендарем такого об’єкта орендодавцю за ціною, яка визначається на рівні суми лізингових платежів у частині компенсації вартості об’єкта фінансового лізингу, що є несплаченими за такий об’єкт лізингу на дату такого повернення (абзац четвертий п. 153.7 ст. 153 Кодексу).
У разі якщо вартість об’єкта фінансового лізингу, що вперше або повторно вводиться в експлуатацію, визначається договором у сумі, що є меншою від вартості витрат на його придбання або спорудження, орган державної податкової служби має право провести позапланову перевірку для визначення рівня звичайної ціни (абзац п’ятий п. 153.7 ст. 153 Кодексу).
Тобто перехід права власності на об’єкт лізингу від орендодавця (власника майна) до іншої особи (новому власнику майна) зі збереженням відповідних прав і обов’язків орендодавця за договором фінансового лізингу не змінює податкових зобов’язань орендодавця, орендаря й нового власника майна, сформованих до моменту передачі у власність такого майна (об’єкта лізингу) іншій особі (новому власнику майна).
Крім того, відповідно до п.п. „а” п.185.1 ст.185 Кодексу операції з передачі об’єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю є об’єктом оподаткування ПДВ.
При цьому датою виникнення податкових зобов’язань лізингодавця для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичної передачі об’єкта фінансової оренди (лізингу) у користування лізингоотримувачу (п. 187.6 ст. 187 Кодексу). Базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість, але не нижче ціни придбання об’єкта лізингу (п. 188.1 ст. 188 Кодексу).
У лізингоотримувача датою виникнення права на збільшення податкового кредиту для операцій фінансового лізингу є дата фактичного отримання об’єкта фінансового лізингу (абзац 4 п. 198.2ст. 198 Кодексу).
Відповідно до п.п. 196.1.2 п. 196.1 ст. 196 Кодексу нарахування та сплата процентів або комісій у складі лізингового платежу у межах договору фінансового лізингу, не є об’єктом оподаткування ПДВ.
При визначенні бази оподаткування ПДВ для операцій з повернення лізингоотримувачем лізингодавцю об’єкта фінансового лізингу слід звернути увагу на вимоги п.п. „а” п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, де фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг вважається постачанням товарів.
Саме тому для лізингоотримувача – платника ПДВ, який повертає об’єкт фінансового лізингу лізингодавцю без придбання такого об’єкта у власність, таке повернення прирівнюється для цілей оподаткування до зворотного продажу лізингодавцю. При цьому ціна продажу може визначатися на рівні суми лізингових платежів у частині компенсації вартості об’єкта фінансового лізингу, не сплачених за такий об’єкт лізингу на дату його повернення. Крім того, саме ця ціна визначатиметься як звичайна при формуванні лізингодавцем податкового кредиту щодо об’єкта фінансового лізингу, який повертає лізингоотримувач.
<…> Поряд із цим розгляд питань щодо оподаткування операцій за договорами фінансового лізингу у разі їх невиконання (зокрема з причини одностороннього розірвання) необхідно проводити окремо за кожним випадком.
<…>
Заступник Голови А.П. Ігнатов