ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ЛИСТ
10.05.12 №8132/6/10-1115/1990
облрада
Про надання інформації
Державна податкова служба України розглянула запит та повідомляє наступне.
У положеннях Податкового кодексу України (далі-Кодекс) серед основних засад податкового законодавства визначених у статті 4 передбачено принцип презумпції правомірності рішень платника податків, у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Окрім того, з метою захисту інтересів платника податків та дотримання законності у діяльності контролюючих органів принцип презумпції правомірності рішень платника закріплено у положеннях Кодексу, що регулюють порядок адміністративного оскарження рішень органів податкових органів.
Так, згідно із пунктом 56.21 ст.56 Кодексу у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
При цьому, специфіка колізій, що виникають у законодавстві, як правило, пов’язана з поділом норм права на загальні та спеціальні і при конкуренції цих норм необхідно керуватися правилом щодо пріоритетності спеціальних норм над загальними.
Зазначимо, що практика застосування норм права судами свідчить, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів і ця суперечність між ними не може бути розв'язана за рахунок застосування загальновизнаних правил врегулювання колізій (надання переваги нормі, яку прийнято пізніше або яка є спеціальною), то у цьому випадку застосовуються правило передбачено пунктом 56.21 статті 56 Кодексу.
Заступник Голови А.П. Ігнатов