ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ЛИСТ
від 17.02.12 № 2963/6/15-2116
<…….>
Про розгляд листа
Державна податкова служба України відповідно до пункту 4 статті 8 Закону України від 4 грудня 1990 року №509-XII „Про державну податкову службу в Україні” із змінами та доповненнями, та пункту 52.4 статті 52 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (далі - Кодекс) розглянула запит <…….> щодо екологічного податку та в межах компетенції повідомляє.
Відповідно до пункту 240.1 статті 240 Кодексу платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюється, зокрема, розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини (підпункт 240.1.3 пункту 240.1 статті 240 Кодексу).
При цьому, в умовах пункту 240.5 статті 240 Кодексу не є платниками екологічного податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах суб’єкти господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю відходів як вторинної сировини, провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів, що розміщуються на власних територіях (об’єктах), та надають послуги у цій сфері. Але, відповідно до листа Мінприроди України від 06.12.11 № 23982/07/10-11 звільнення стосується лише тих обсягів відходів як вторинної сировини, які вони збирають в рамках зазначеної діяльності, оскільки вони їх не розміщують. На відходи, які вони розміщують (захоронюють) у спеціально відведених місцях, зазначене звільнення не розповсюджується.
Перелік окремих видів відходів як вторинної сировини, збирання та заготівля яких підлягають ліцензуванню, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 183, із змінами, (далі - постанова № 183) до якого входять: відходи полімерні та відходи гумові, у тому числі зношені шини.
Отже, у разі наявності у спеціалізованого заготівельного підприємства дозволу на розміщення відходів воно є платником екологічного податку на загальних підставах крім обсягів відходів, перелік яких затверджено постановою № 183.
Заступник Голови А.П. Ігнатов