ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
| ЗАТВЕРДЖЕНО |
Методичні рекомендації визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами
Додатково див. лист
Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва
від 8 жовтня 2002 року N 1-222/5388,
лист Міністерства юстиції України
від 21 жовтня 2002 року N 30-44-1351,
лист Державної податкової адміністрації України
від 30 жовтня 2002 року N 7341/6/11-1316
I. Загальні положення
1.1. Методичні рекомендації визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами (далі - Методичні рекомендації) розроблені відповідно до Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" і постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2002 р. N 697 "Про затвердження Методики визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами", а також:
Закону України від 24.12.93 р. N 3813-XII "Про державну податкову службу в Україні";
Закону України від 25.06.91 р. N 1251-XII "Про систему оподаткування";
Указу Президента України від 23.07.98 р. N 817/98 "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності";
Закону України від 03.04.97 р. N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість";
Закону України від 22.05.97 р. N 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств";
Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні";
інших законодавчих та нормативно-правових актів, що регламентують порядок нарахування та сплати до бюджету податку з реклами, рентних платежів, збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, готельного збору, збору за спеціальне використання природних ресурсів та збору за забруднення навколишнього природного середовища.
1.2. Методичні рекомендації являють собою документ рекомендаційного характеру, призначений для використання податковими органами при визначенні ними сум податкового зобов'язання платників податків за непрямими методами.
1.3. Терміни, що використовуються у цих Методичних рекомендаціях, вживаються у значенні, наведеному в законах з питань оподаткування, крім терміна "платники податків".
Для цілей цих Методичних рекомендацій термін "платники податків" використовується в такому значенні:
платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції;
непрямі методи - це визначення сум податкових зобов'язань платників податків за оцінкою витрат платників податків, приросту його активів, кількості осіб, які перебувають з ним у відносинах найму, а також оцінкою інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобов'язання щодо конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) відповідно до закону. При цьому оцінка елементів податкових баз здійснюється за допомогою інформації, одержаної з джерел інших, ніж звітність або первинні документи (термін "первинні документи" визначено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
II. Сфера застосування непрямих методів визначення сум податкового зобов'язання
2.1. За непрямими методами визначаються суми податкового зобов'язання платників податків виключно податковими органами.
2.2. За непрямими методами визначаються суми податкових зобов'язань юридичних осіб, їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи, а також суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, на яких згідно з законами покладено обов'язок сплачувати податки, збори (обов'язкові платежі).
Визначення за непрямими методами сум податкового зобов'язання фізичних осіб, що не мають статусу суб'єкта підприємницької діяльності, не допускається.
2.3. За непрямими методами можуть визначатися суми податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:
платник податків не подав в установлені терміни податкову декларацію і податковий орган не може встановити фактичне місцезнаходження підприємства чи його відокремленого підрозділу, місцезнаходження фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності. При цьому обов'язок доведення того, що податковий орган здійснив достатні заходи для встановлення місцезнаходження платника податків, покладається на податковий орган;
платник податків не подав в установлені терміни податкову декларацію і платник податків чи його посадова особа ухиляється від надання відомостей, передбачених законодавством;
платник податків не подав в установлені терміни податкову декларацію і не веде податкового обліку або не пред'являє первинні документи;
платник податків подав податкову декларацію, але під час документальної перевірки не підтверджує розрахунки, що наведені у декларації, наявними документами обліку.
За непрямими методами визначаються суми податкового зобов'язання виключно у разі відсутності належних документів обліку (первинних документів). Якщо платник податків подає інші документи обліку або інші підтвердження, достатні для визначення відсутніх документів обліку, непрямі методи не застосовуються.
В інших випадках застосування непрямих методів визначення податкового зобов'язання не допускається.
2.4. На базі встановлених за непрямими методами елементів податкових баз (об'єктів оподаткування, підтвердження чи скасування пільг з оподаткування, коефіцієнтів, що використовуються при обчисленні суми податку) визначається сума податкового зобов'язання у порядку, встановленому законодавчими та нормативно-правовими актами з питань оподаткування конкретним податком, збором (обов'язковим платежем).
2.5. Рішення про застосування непрямих методів визначення сум податкових зобов'язань приймає керівник податкового органу або особа, що виконує його обов'язки, на підставі результатів проведеного аналізу податкових баз або іншої інформації, одержаної згідно із законодавством. У рішенні обов'язково зазначаються підстави його прийняття.
У разі якщо під час документальної перевірки, що проводиться податковим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у поданій ним до податкового органу податковій декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством, по зазначених фактах перевіряючими складається службова записка на ім'я керівника податкового органу або особи, що виконує його обов'язки, в якій наводиться детальне обґрунтування необхідності застосування непрямих методів визначення податкового зобов'язання платника податків, що перевіряється.
Керівником податкового органу (особою, що виконує його обов'язки), яким прийнято рішення щодо застосування непрямих методів визначення сум податкових зобов'язань, в обов'язковому порядку провадиться затвердження акта про результати перевірки платника податку, що перевіряється.
2.6. За непрямими методами, визначеними п. 8 Методики визначення сум податкового зобов'язання за непрямими методами (методами економічного аналізу, розрахунку грошових надходжень, контролю доходів та витрат суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, методом аналізу інформації про доходи та витрати платників податків), можуть бути визначені виключно суми податкового зобов'язання з:
податку на додану вартість;
податку на прибуток підприємств;
рентних платежів;
збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;
збору за спеціальне використання природних ресурсів;
збору за забруднення навколишнього природного середовища;
податку з реклами;
готельного збору;
податку на доходи фізичних осіб (щодо суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб);
акцизного збору.
III. Застосування непрямих методів визначення сум податкових зобов'язань
3.1. Підготовка та заходи щодо застосування непрямих методів
На етапі проведення доперевірочного аналізу (кабінетного аудиту) відповідно до АРМу "Звітність" визначається коло платників податків, що не подали в установлені терміни податкову звітність.
Згідно з вимогами Указу Президента України від 23.07.98 р. N 817/98 "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" платнику податку за юридичною адресою направляється повідомлення про початок проведення перевірки.
У разі отримання інформації від поштового відділення про невручення повідомлення платнику податків у зв'язку з відсутністю за вказаною адресою, з виходом за юридичною адресою складається акт про відсутність платника податку за юридичною адресою і не пізніше ніж на наступний день після складання акта подається службова записка до підрозділів податкової міліції для розшуку платника податку та його посадових осіб.
Якщо підрозділами податкової міліції не встановлюється місцезнаходження підприємства та його посадових осіб (посадові особи не можуть надати відомості, передбачені законодавством), до платника податку застосовуються непрямі методи визначення сум податкових зобов'язань.
Для цього згідно з інформацією, отриманою з АРМу "Облік", стосовно наявних поточних рахунків надаються запити до банківських установ для отримання інформації про поточні, вкладні (депозитні) та інші рахунки, наявність та обіг коштів на цих рахунках (з призначенням платежу), у тому числі про ненадходження в установлені терміни валютної виручки від суб'єктів підприємницької діяльності при здійсненні ними діяльності у сфері ЗЕД, іншої інформації, пов'язаної з обчисленням і сплатою податків (зборів, обов'язкових платежів), у порядку, визначеному законодавством, а також відомості про суми коштів, виплачені суб'єктам підприємницької діяльності - фізичним особам, та утримані з них податки.
Крім того, надаються запити до органів, уповноважених проводити державну реєстрацію та видавати спеціальні дозволи (ліцензії, патенти тощо) на провадження окремих видів підприємницької діяльності, відомості про видачу таких дозволів суб'єктам підприємницької діяльності.
Згідно з даними АРМу "Облік" про коди економічної діяльності (ЗКГНГ) надаються запити до відповідних органів - зовнішніх джерел отримання інформації:
органів державної статистики - щодо поданої статистичної звітності підприємства та іншої інформації для проведення аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств, установ та організацій усіх форм власності;
органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі екології та природних ресурсів щодо отримання відомостей про обсяги викидів, скидів і розміщення відходів;
органів лісового господарства - відомості про фактичні обсяги заготовленої деревини, що відпускається на пні, живиці, другорядних лісових матеріалів, продуктів побічного користування та використання окремих земельних ділянок лісового фонду;
органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі водного господарства щодо отримання відомостей про фактичний обсяг води, забраної водокористувачами, та обсяг води, пропущеної через турбіни гідроелектростанцій;
органів геологічного контролю - відомості про фактичні обсяги погашених у надрах балансових і позабалансових запасів або видобутих корисних копалин;
органів державного гірничого нагляду - відомості про обсяги наданого у користування підземного простору (ділянки) надр;
органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі рибного господарства - відомості про фактичні обсяги вилучених водних живих ресурсів;
органів державного управління у сфері радіочастотного ресурсу - відомості про використання радіочастотного ресурсу на підставі відповідної ліцензії.
Крім того, незалежно від виду економічної діяльності та організаційно-правової форми платника податків в обов'язковому порядку надаються запити до:
органів з питань земельних відносин - відомості про площі земель, що перебувають у власності або користуванні платника податків;
виконавчих органів місцевих рад - відомості про суми плати за оренду землі, комунального майна;
регіональних відділень Фонду державного майна України - відомості про суми плати за оренду державного майна;
райдержадміністрацій та регіональних відділень Фонду державного майна України - дані про приватизацію державного майна шляхом викупу підприємств та участь у створенні господарських товариств;
бюро технічної інвентаризації - дані про зареєстровані об'єкти нерухомості;
органів Державтоінспекції - інформація про зареєстровані транспортні засоби;
Держфлотінспекції - дані про зареєстровані судна;
інспекцій Держтехнагляду - дані про зареєстровані трактори, комбайни та іншу сільськогосподарську техніку;
нотаріусів - інформація про операції купівлі-продажу майна, інші правовстановлюючі дії;
органів місцевого самоврядування - дані про земельні ділянки з розташованими на них будинками, а також земельні ділянки, виділені під забудову.
На підставі отриманої інформації здійснюється звірка інформації, отриманої від третіх осіб, з наявною інформацією баз даних АРМів податкової служби та визначаються елементи податкової бази.
За підсумками проведеного аналізу податкових баз здійснюється висновок про доцільність застосування непрямих методів стосовно встановленого п. 8 Методики переліку податків та обов'язкових зборів.
3.2. Податкові зобов'язання платника визначаються такими непрямими методами:
методом економічного аналізу;
методом розрахунку грошових надходжень;
методом контролю витрат і доходів суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб;
методом аналізу інформації про доходи і витрати платника податків.
3.3. Метод економічного аналізу базується на взаємозв'язку і взаємозалежності різних економічних показників (валові доходи, валові витрати та ін.), які характеризують господарську діяльність платника податків, і застосовується для оцінки елементів податкової бази, якими є:
обсяги виробництва та реалізації товарів (робіт, послуг), які розраховуються виходячи з характеристики виробничих потужностей, кількості використаних сировини, матеріалів, електричної і теплової енергії, води, тари і продукції оздоблення, чисельності працівників, розміру виплаченої заробітної плати та інших елементів витрат виробництва та реалізації товарів (робіт, послуг), а також кількості одержаних марок акцизного збору, виданих податкових векселів, що підтверджують зобов'язання зі сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), та інших показників;
матеріальні та нематеріальні витрати, при розрахунку яких можуть використовуватися експертна оцінка та висновки відповідних уповноважених органів;
приріст активів платника податків, які визначаються шляхом перевірки наявності та порівняння активів у процесі провадження господарської діяльності такого платника податків;
витрати на оплату праці, які визначаються з установленої участі працівників у господарській діяльності, підтвердженої документально, або на підставі письмових пояснень працівників про фактично одержані доходи;
валові доходи і валові витрати, які розраховуються з урахуванням оцінки інформації про провадження господарської діяльності платника податків, отриманої з інших джерел згідно з законодавством;
обсяги реалізації та придбання продукції, які можуть також розраховуватися на підставі аналізу інвентаризації запасів цієї продукції на початок та кінець звітного періоду.
Застосування методу економічного аналізу для визначення податкових зобов'язань підприємств-виробників є основою, яку потрібно враховувати до умов конкретної галузі, розміру підприємства, обсягів продажів і закупівель, кількості постачальників і покупців, величини асортименту продукції, що виробляється, тощо.
3.4. Основою оцінки елементів податкової бази є встановлення фактичного обсягу виготовлення продукції та понесених при цьому витрат платником податків за певний період, що перевіряється. Це передбачає, що державний податковий ревізор - інспектор повинен детально ознайомитися із виробничим процесом і визначити основні витратні елементи виробництва, за фактичним використанням яких можна визначити орієнтовні обсяги випуску продукції.
Найбільшу увагу рекомендується приділяти саме тим витратним елементам, які можливо відслідковувати без допомоги підприємства (зі сторонніх джерел) або точно звірити зі сторонніми суб'єктами (обсяги використаної електричної і теплової енергії, природного газу, води, елементи контролю відповідності товару (ексклюзивні кришки, етикетки, пакувальні матеріали тощо), сировина, яка може бути закуплена лише у вузького кола постачальників, у тому числі монопольне виробництво тощо).
Так, розрахунок податкових зобов'язань за непрямими методами у разі неподання платником податкової звітності, використовуючи інформацію, отриману з зовнішніх джерел, можна розглянути на прикладі підприємства, що виготовляє хлібопродукти (схема наведеного прикладу можлива для застосування до фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності):
За даними звітності попередніх періодів та іншої інформації підприємство "А" виробляє хліб білий формовий. Підприємством не подана податкова звітність за 2001 рік, у той же час воно продовжує здійснювати господарську діяльність.
У такому випадку обчислення бази оподаткування методом економічного аналізу рекомендується здійснювати в наступному порядку:
1) у зв'язку з неподанням звітності за 2001 рік використовується інформація, отримана від обласного управління статистики, енергопостачальної компанії (обленерго), Державного комітету з енергозбереження України, уповноваженого банку. В результаті проведеного аналізу отриманої інформації з урахуванням взаємопов'язаних показників здійснюється розрахунок звітних даних підприємства (дані наведені без ПДВ) і визначаються:
обсяг реалізованої продукції (форма N 1-П "Звіт малого підприємства про виробництво промислової продукції", форма N 1-П-КП річна "Звіт підприємства про виробництво продукції" - обласного управління статистики) - 17 тонн
дохід (виручка) від реалізації продукції (форма N 2 "Звіт про фінансові результати", інформація банківських установ) - 470 тис. грн. (за умови, якщо зазначена сума отримана в результаті операцій, оподатковуваних ПДВ за ставкою 20 %)
вартість 1 кВт електроенергії (інформація енергопостачальної компанії) - 0.15 грн.
кількість кіловат електроенергії, витраченої за рік на підприємстві (форма 11-ер "Звіт про витрати палива, теплоенергії, електроенергії" обласного управління статистики) - 212 тис. кВт
сума грошових коштів, сплачена за електроенергію (форма 11-ер "Звіт про витрати палива, теплоенергії, електроенергії" обласного управління статистики) - 58 тис. грн.
кількість кіловат електроенергії, витраченої на виробництво 1 тонни продукції (форма 11-ер "Звіт про витрати палива, теплоенергії. електроенергії" обласного управління статистики) - 12.5 тис. кВт/1 т
кількість електроенергії, необхідної на виробництво 1 тонни продукції відповідно до нормативів витрат, розроблених Державним комітетом з енергозбереження України (постанова КМУ від 15.07.97 р. N 786 "Про порядок нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві", із змінами та доповненнями)
при виробництві хліба - 630 кВт/1 т
вартість однієї тонни продукції (форма N 1-П-КП річна "Звіт підприємства про виробництво продукції" обласного управління статистики) - 27.7 тис. грн.;
2) на підставі вищезазначеного визначаємо:
кількість кіловат електроенергії, яку підприємство повинно було витратити на виробництво 17 тонн продукції згідно з установленими нормами витрат електроенергії:
17 т х 630 кВт/1 т = 10,7 тис. кВт;
вартість електроенергії, яку підприємство повинно було витратити на виробництво 17 тонн продукції згідно із встановленими нормами витрат електроенергії:
10,7 тис. кВт х 0,15 грн. = 1,6 тис. грн.;
вартість електроенергії, витраченої підприємством понад нормативи:
58 тис. грн. - 1,6 тис. грн. = 56,4 тис. грн.;
розрахунковий вихід продукції (на підставі даних про використання понаднормативної електроенергії):
56400 грн. : 630 кВт/1 т = 89,5 т продукції;
3) таким чином, розрахунковий обсяг валового доходу, не задекларованого підприємством, складатиме:
а) за статистичними даними, інформацією від банківських установ та інших джерел - 470 тис. грн.;
б) встановлений при застосуванні непрямого методу економічного аналізу:
89,5 т х 27,7 тис. грн. (вартість 1 тонни хліба білого формового) = 2479,2 тис. грн.
Усього не задекларовано валового доходу:
470 тис. грн. + 2479,2 тис. грн. = 2949,2 тис. грн.;
4) визначаємо суму податкових зобов'язань, не задекларованих підприємством:
- з податку на додану вартість:
2949,2 тис. грн. х 0,2 = 589,8 тис. грн.;
- з податку на прибуток:
2949,2 тис. грн. х 0,3 = 884,8 тис. грн.
Усього не задекларовано підприємством податкових зобов'язань на загальну суму 1474,6 тис. грн.
3.5. У разі якщо підприємство декларує податкові зобов'язання (доходи), але не веде податкового обліку, розташоване за юридичною адресою та продовжує здійснювати господарську діяльність, рекомендується визначати елементи податкової бази методом економічного аналізу за декількома необхідними та найбільш достовірно перевіреними витратними елементами.
Наприклад, підприємство, яке виробляє лікеро-горілчані вироби (або іншу продукцію, наприклад, консервну), з метою захисту від підробок власної продукції замовляє у нерезидента кришки з відтиском (штамп є тільки у виробника). Рух зазначених кришок суворо контролюється як нерезидентом, так і самим виробником. Кількість поставлених кришок можна проконтролювати через митний орган, а інвентаризація їх фактичної наявності дасть змогу визначити їх використання і, відповідно, кількість пляшок, яка була ними закупорена (готова продукція). Далі порівнюються обсяги готової продукції, задокументовані платником податків, з даними, виявленими при аналізі використання кришок.
3.6. За різними витратними елементами обсяг виробництва буде відрізнятися, тому рекомендується брати мінімальний. На цьому етапі вже можливо буде вирахувати ймовірні приховані (не відображені у документах підприємства) закупівлі матеріальних витратних елементів, якщо вони не були встановлені раніше під час зустрічних перевірок, оперативно-розшукових заходів тощо.
Виявлені з імовірних прихованих обсягів закупівлі витратних елементів нададуть інформацію для встановлення потенційних їх постачальників. Визначення кола постачальників є одним із важливих елементів у підтвердженні висновків обрахунку податкових зобов'язань за непрямим методом. Підтверджені факти прихованих платником податків закупівель значно зміцнюють позицію податкового органу при застосуванні непрямих методів.
Не зайвим є отримання інформації від суб'єктів підприємницької діяльності, які потенційно могли зберігати (мали належним чином обладнані приміщення) зазначену продукцію, про факт і обсяги зберігання продукції у них. Зазначене є одним із джерел отримання інформації про обсяги реалізації платника податків, що перевіряється, з якого у зворотному напрямку можна вивести орієнтовні приховані обсяги виробництва продукції.
Встановлення факту наявності неоприбуткованої готової продукції платника податків є одним із доказів приховування обсягів виробництва і реалізації, доречності і правильності застосування непрямого методу.
3.7. Визначити фактичний дохід від продажу товарів (виконання робіт, послуг) можливо на підставі економічного аналізу такого елементу податкової бази, як витрати на оплату праці.
Якщо результати аналізу даних про кількість працівників, які перебувають (перебували) у трудових відносинах або у відносинах найму відповідно до законодавства про працю, та отримані ними доходи не відповідають даним звітності платника податків про витрати на оплату праці, органи державної податкової служби визначають розміри зазначених витрат виходячи з фактичної участі таких працівників у господарській діяльності платника податків, підтвердженої документально, або на підставі письмових пояснень працівників про фактично одержані доходи.
На підставі даних державної статистичної звітності "Звіт з праці" (форма N 1-ПВ) та даних форми N 8-ДР визначається середньомісячна заробітна плата одного працюючого та динаміка руху чисельності у часі. При цьому порівнюється розмір середньомісячної заробітної плати зі встановленим розміром мінімальної заробітної плати та середньогалузевим показником.
Якщо середньомісячна заробітна плата одного працівника підприємства значно відрізняється від цих показників в меншу сторону і при цьому чисельність працюючих - показник незмінний або зростає (що свідчить про відсутність плинності кадрів), можна зробити висновок про те, що підприємство заохочує своїх працівників шляхом виплати необлікованої заробітної плати за рахунок реалізації необлікованої продукції та, як наслідок, ухиляється від сплати податкових зобов'язань, насамперед з податку на прибуток та податку на додану вартість.
Приклад схеми перевірки та розрахунку (схема наведеного прикладу можлива для застосування до фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності):
визначення питомої ваги витрат на оплату праці в обсязі реалізованої продукції, задекларованої у податковій звітності:
| ФЗПд | ||
| Зпв = | ---------- | х 100 %, |
| ВДд |
де:
Зпв - питома вага витрат на оплату праці в обсязі реалізованої продукції;
ФЗПд - код рядка 16 "Витрати на оплату праці фізичних осіб (працівників), що перебувають з платником податку у трудових відносинах чи працюють за договорами цивільно-правового характеру" додатка Ж Декларації про прибуток підприємства;
ВДд - код рядка 1 "Доходи від продажу товарів (робіт, послуг)" Декларації про прибуток підприємства;
визначення можливого фактичного розміру витрат на оплату праці (ФЗПф) шляхом множення розміру мінімальної заробітної плати або середньогалузевої заробітної плати на середньоспискову чисельність працюючих;
визначення можливого фактичного доходу від продажу товарів (робіт, послуг):
| ФЗПф | ||
| ВДф = | ---------- | х 100 %, |
| Зпв |
де:
ВДф - фактичний дохід від продажу товарів (робіт, послуг);
ФЗПф - фактичний розмір витрат на оплату праці;
Зпв - питома вага витрат на оплату праці в обсязі реалізованої продукції;
визначення розміру неоподатковуваного платником доходу від продажу товарів (робіт, послуг) (Дн) як різниці між фактичними доходами від продажу товарів (робіт, послуг) та доходами від продажу товарів (робіт, послуг) згідно з Декларацією про прибуток підприємства:
Дн = ВДф - ВДд,
де:
Дн - неоподатковуваний платником дохід від продажу товарів (робіт, послуг);
ВДф - фактичний дохід від продажу товарів (робіт, послуг);
ВДд - код рядка 1 "Доходи від продажу товарів (робіт, послуг)" Декларації про прибуток підприємства;
визначення розміру заниженого податку на додану вартість (ПДВн):
| Дн х 20 % | |
| ПДВн = | --------------, |
| 100 % |
де:
ПДВн - занижений податок на додану вартість;
Дн - неоподатковуваний платником дохід від продажу товарів (робіт, послуг);
20 % - ставка оподаткування ПДВ;
визначення розміру заниженого податку на прибуток (ППн):
| (Дн - ПДВн) х 30 % | |
| ППн = | -------------------------, |
| 100 % |
де:
ППн - занижений податок на прибуток;
Дн - неоподатковуваний платником дохід від продажу товарів (робіт, послуг);
ПДВн - занижений податок на додану вартість.
3.8. Застосування методу економічного аналізу буде доцільним для визначення податкових зобов'язань підприємств роздрібної торгівлі, громадського харчування та деяких інших категорій середніх і малих підприємств, які працюють із готівковими коштами.
Цей метод застосовується для визначення податкових зобов'язань шляхом доведення приховування надходжень від реалізації (виручки). Метод полягає у виявленні фактичних витрат у готівковій та безготівковій формах, які були понесені платником податків у періоді, що перевіряється, та виявленні не відображених платником закупівель. Фактичні витрати та закупівлі підраховуються як за наданими підприємством документами, так і за даними зустрічних перевірок постачальників, перш за все потенційних, інших джерел інформації.
Виявлена різниця між витратами в готівковій та безготівковій формах та задокументованими надходженнями готівкових і безготівкових коштів, які могли бути використані для понесення цих витрат, також може свідчити про приховування виручки від реалізації.
Для визначення обсягів реалізації продукції та суми отриманої виручки використовується особистий розрахунок суб'єкта, що перевіряється, про середньоденний випуск готової продукції або реалізації товарів, наприклад, підсумком за 5 - 10 діб, обраних працівниками органів державної податкової служби самостійно. При цьому забезпечується постійна присутність протягом контрольної доби (робочого часу) представника органу державної податкової служби, а визначена таким чином виручка порівнюється із середньодобовою виручкою за попередні періоди. Даний метод дає підстави для визначення валового доходу платника та в подальшому - бази оподаткування податком на прибуток (податком на додану вартість, акцизним збором).
3.9. Метод розрахунку грошових надходжень
Метод розрахунку грошових надходжень базується на визначенні показника доходів, одержаних платником податків від провадження господарської діяльності. Для розрахунку цього показника використовується інформація про надходження коштів на банківські рахунки платника податків, яка підтверджується банківськими документами, та інша інформація (документи), що підтверджує одержання коштів платником податків.
Метод грошових надходжень ґрунтується на вивченні державним податковим ревізором - інспектором внесків платника податків до його банківських рахунків та з'ясуванні джерел отримання коштів для цих внесків. Доцільніше використовувати зазн