ЗАТВЕРДЖЕНО
наказ ДПА України
від 19.05.10 № 355
Зміни до Узагальнюючого податкового роз'яснення щодо плати за землю з юридичних осіб, затвердженого наказом ДПА України від 25.03.10 № 186
1. Розділ 4 „Щодо оподаткування земельних ділянок, призначених для садівництва” викласти у такій редакції:
„4. Щодо сплати земельного податку садівницькими товариствами (юридичними особами).
Основним документом, що регулює земельні відносини в Україні, є Кодекс, а справляння плати за землю здійснюється відповідно до Закону № 2535.
Згідно зі статтею 19 Кодексу землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до повноважень.
Як визначено статтею 22 Кодексу, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
Юридичні особи, зокрема, можуть мати земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва на умовах оренди (ст.35 Кодексу).
Землі загального користування садівницького товариства є його власністю. До земель загального користування садівницького товариства належать земельні ділянки, зайняті захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами та іншими об'єктами загального користування.
Відповідно до статті 5 Закону № 2535 об’єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, суб’єктом (платником) – власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.
Статтею 13 Закону № 2535 встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, який відповідно до статей 193 та 204 Кодексу містить сукупність відомостей і документів про місце розташування земельних ділянок та правовий режим, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів і ведеться уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Законом № 2535 встановлені ставки земельного податку для сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), земель у межах населених пунктів залежно від того, проведена чи ні їх нормативна грошова оцінка, та земель, які знаходяться за межами населених пунктів.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 2535 ставки земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від грошової оцінки у таких розмірах: для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,1; багаторічних насаджень - 0,03.
Ставки земельного податку за земельні ділянки у межах населених пунктів (крім сільськогосподарських угідь) визначені статтею 7 Закону № 2535, а за межами населених пунктів – статтями 8 - 11 цього Закону (у відсотках від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області).
Таким чином, садівницьке товариство як юридична особа є платником земельного податку за надані земельні ділянки за ставками, встановленими Законом № 2535 для відповідних категорій земель на підставі даних державного земельного кадастру.”
| Директор Департаменту адміністрування податку на прибуток та інших податків і зборів (обов’язкових платежів) | Н.В. Хоцянівська |