| Предмет спору | Скасування податкової консультації та зобов’язання вчинити дії |
| Позиція позивача | Позивач використовує воду для задоволення питних та санітарно-гігієнічних потреб, а отже не є платником збору за спеціальне використання води |
| Позиція відповідача | За воду, що використовується банком для задоволення питних та санітарно-гігієнічних потреб з 01.01.2011 потрібно сплачувати збір за спеціальне використання води |
| Рішення суду | В задоволенні позову відмовлено (ухвала Київського апеляційного адміністративного суду |
Згідно з ч.1 ст. 30 Водного кодексу України, збори за спеціальне водокористування справляються з метою стимулювання раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів і включають збір за спеціальне використання води та екологічний податок за скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти, які встановлюються Податковим кодексом України.
Статтею 42 Водного кодексу України передбачено, що водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства.
Водокористувачі можуть бути первинними і вторинними.
Первинні водокористувачі - це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води.
Вторинні водокористувачі (абоненти) - це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними.
Встановлюючи, що водокористування може бути загальним та спеціальним (стаття 46), Водний Кодекс України визначає, що загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів (частина перша статті 47), а спеціальне - юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб (частина друга статті 48 Водного кодексу України) та є платним (частина сьома статті 49 Водного кодексу України).
Згідно зі ст. 323 ПК України, платниками збору є водокористувачі - суб'єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об'єктів первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.
Пунктом 324.1 статті 324 ПК України, об'єктом оподаткування збором є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.
Перелік обставин, за наявності яких збір за спеціальне використання води не справляється, наведений у п. 324.4 ПК України.
Отже, збір за спеціальне використання водних ресурсів справляється саме за використання природного ресурсу всіма водокористувачами, окрім громадян при здійсненні ними загального водокористування.
Як випливає із установлених судами обставин справи, позивач використовує водні ресурси у ході здійснення господарської діяльності, що перебуває поза межами загального водокористування.
Відтак податкова консультація, надана відповідачем, здійснена відповідно до вимог чинного законодавства України та містить повну інформацію щодо сплати позивачем збору за спеціальне використання води.